керсеток, шитих та мережаних сорочок. Мирн. ЛНВ. 1018. VII—VIII. 23.
Керти́на, ни и керти́ця, ці, ж. Крот. Желех.
Керти́чина, ни, ж. Холмик, поднятый кротом. Желех.
Кертови́ння, ня, с. соб. Холмики, поднятые кротом. Желех.
Керува́ння, ня, с. Управление. Желех.
Керува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Направлять, управлять. Чоловік мислить, а бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. Посл. *2) Направляться. Знати, куди чайка носом керує. Посл. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Керу́нок, нку, м. Направление.
Ке́сарик, ка, м. Ум. от ке́сарь.
Ке́сарів, а, е. Кесарев, кесарский. Непевне видумали свято патриції-аристократи і мудрий кесарів сенат. Шевч. 607.
Ке́сарський, а, е = Ке́сарів.
Ке́сарь, ря, м. Кесарь, император. Та заразом щоб доканать, вони на раді й присудили, щоб просто кесаря назвать самим Юпитером. Шевч. 608. Война настала од кесаря пана уже виволана. Ум. Ке́сарик. Загадала Наталія кесарика вбити. Нп.
Ке́те. См. Ке.
Ке́тяг, гу и ке́тях, ху, м. = Ки́тяг. З-за темного дуба… калинова вітка витягнеться і червоний кетяг ягід горить, як жар. МВ. I. 156. Ягоди на калині, на бузині кетяхами, а на тернові, на вишні — порівці. НВолын. у.
Кефала́, ли́, ж. Кефаль.
Ке́цка, ки, ж. = Ки́цка. На місці, з якого вирізав кецку, закопує хрест так завеликий, аби застав вирізану кецку. Шух. I. 213.
Кець-кець! меж. Зов свиней. Радом. у.
*Кешенько́вий, а, е = Кишенько́вий.
Кеше́ня, ні, ж. = Кише́ня.
Кза́мент, ту, м. Экзамен. Змиев. у.
Кзаментува́ти, ту́ю, єш, гл. Экзаменовать. Змиев. у. Школярі кзаментовані. Змиев. у.
Киба́лиця, ці, ж. = Киба́лка. Дівки вінки погубили, молодиці кибалиці. Чуб. V. 1113.
Киба́лка, ки, ж. Род головного женского убора. Гол. Од. 27. Впрягла в ґринджолята павичку, сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. Котл. Ен. (В старовину молода) в понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34. Ум. Киба́лочка. Крають китаєчку, зшиють кибалочку та на твою головочку. Мет. 158. Он глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: чіпчичок, кибалочку на твою головочку. Гринч. III. 499.
*Ки́бель, бля, м. Железное ведро (Употребляется на нефтяных промыслах в Бориславе, в Галичине, для поднимания из ям земного воска). Ну, ну, дзюбай, дзюбай, нехай кибель не чекає. Франко. III. 249.
Кибе́та и пр. = Кебе́та и пр.
Ки́бисть, сти, ж. = Кебе́та. Нема кибисти у його. НВолын. у.
Кибі́т, бі́ту, м. = Кебе́та. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є. Лебед. у.
I. Кив! Меж. Выражает кивание. Вона йому кив оддалеки головою. Г. Барв. 461. Кив-морг на його! Нп.
II. Кив, ва, м. Кивок, мимический знак. Хто не слухає кива, той послухає кия. Ном. Там такий, що все на кивах та на мигах. Ном. № 5774. Підсунувши вгору шлика кивом. К. ЦН. 173.
Ки́ва, ви, с. об. = Киву́н, киву́ха.
Кива́ння, ня, с. Кивание. Кивання головою за кожним поклоном. Левиц. (Правда, 1868, 557).
Кива́ти, ва́ю, єш, одн. в. кивну́ти, вну́, не́ш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Ном. № 3339. Кива головою, наче кобила в спасівку. Ном. № 2418. Не кивай на мене чорними бровами. Мет. 16. 2) Махать. Кивнув на чуру, і чура сів коло його. К. ЧР. 248. *3) Красть, воровать. Я цілком простий мужик, але я чужого не люблю кивати. Стеф. Кива́ти дзво́нами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. Гол. Кива́ти п'ята́ми. Шляться, ша-
