тою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252. 2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квітчать. Котл.
Квітча́тися, ча́юся, єшся, гл. Украшаться цветами. Сухій вишні не квітчатися. Посл. Квітчалася Настечка. Гринч. III. 79.
Квітю́чий, а, е. Цветущий. Квітюча лука. Мир. ХРВ. 65.
Квіча́ти, чу́, чи́ш, гл. Визжать. Свиня квічить, а в пліт лізе. Ном. № 2740.
Квіче́ння, ня, с. = Кле́чання. Коли побачиш, що гроші горять, то зроби квіченням хрест на тому місці, — гроші так і вийдуть з-під землі. Подольск. губ.
Кво-кво! меж., выражающее клохтанье наседки. Ой ходила квочка вдоколя кілочка, кво-кво-кво, вдоколя кілочка. Чуб. III. 194.
I. Квок! меж. = Кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок! Загад.
II. Квок, ка, м. В сказке: крестьянин, который брался высиживать цыплят. Мнж. 117.
Кво́кати, каю, єш, гл. = Квокта́ти. Угор.
Квокта́ти, кчу́, чеш, гл. 1) О наседке: клохтать. 2) О лягушке: квакать глухо. Тілько квокче усе жаба здорова. 3) О человеке: постоянно охать, стонать, жалуясь на болезнь, несчастье и пр. *Бодай би ти на живіт день і ніч квоктав та й не переставав! Кон. І. 137. Почала ото моя Настя квоктати. Кон. III. 392.
Квокту́ха, хи, ж. Наседка.
Кво́лий, а, е. Слабый, хилый, болезненный, больной.
Кво́литися, люся, лишся, гл. 1) Быть больным, хиреть. Вона й кволиться вже, — нездужає. ЗОЮР. II. 53. 2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. К. ЧР. 266. Почав кволитись, що в боку болить. Г. Барв. 110.
Кво́лість, лости, ж. Слабость, хилость.
Кволі́ти, лі́ю, єш, гл. Хворать, хиреть, болеть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти. Нп.
Кво́чечка, ки, ж. Ум. от кво́чка.
Кво́чка, ки, ж. 1) Наседка. А з курчатами квочка… кублилась у моркві. Левиц. I. 28. 2) Созвездие плеяды. Мнж. 148. Созвездия имеют следующие наименования: Віз, Квочка, Чепіга, Косарі… Чуб. I. 14. 3) Название играющего ребенка в игре в пиж. Ив. 37. Ум. Кво́чечка.
Кв'як, ка, м. = Квак 1?
Ке (для ед. ч.), ке́те (для мн. ч.). Дай, подай, подайте. Ogon. 165—166. Що воно за сопілка, що вона так гарно грає?.. А ке, я заграю. ЗОЮР. II. 21. Коли не вмієш пирога ззісти, ке його сюди. Ном. № 6204. Кете лиш кресало та тютюну. Шевч. 78.
Ке́ба, би, ж. = Кебе́та. Нема кеби зробить. Киев. г.
Кебе́та, ти, ж. Дарование, умение, способность. Ех, як би то!.. Та що й казать! Кебети не маю. Шевч. 46.
Кебе́тливий, а, е. Способный, даровитый, талантливый. Дуже кебетлива дитина. Харьк. г.
Кебе́тний, а, е = Кебе́тливий. Кебетний чоловік. Киев. г.
Кебі́тливий и кебі́тний, а, е = Кебе́тливий и кебе́тний. Левч. 30. Мнж. 182.
*Ке́вкання, ня, с. Крик коршуна. Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані. Франко.
*Ке́вкати, каю, єш, гл. О ястребе (ка́ня): кричать. Он каня кевкає, кури кудкудачуть. Франко. «В поті чола». 32. Однокр. в. ке́вкнути, кну, неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло. Св. Л. 286.
Кед, нар. = Кедь. Тоді співала, кед єсь сина колихала. Гол. I. 172.
Ке́дзі-ке́дзі! меж. Призыв коз. Вх. Зн. 24.
Кеді́, нар. Когда. Подражание языку белоруса в анекдоте о последнем: Він мене кеді чи не кеді обухом, а я його шасту та пошасту кашельом. Ном. № 745.
Кедр, ра, м. Кедр, Pinus cembra. Як ливанський кедр високий гілля широко пускати. К. Псалт.
Ке́дра, ри, ж. = Кедр. Ще на його дворі там стояла кедра, що на тій кедрі три святії щедрі. Гринч. III. 5.
Кедри́на, ни, ж. Кедр; кедровое дерево. Треба браття товаришу кедрину
