Словник української мови (1927)/квоктати
| ◀ квокати | Словник української мови К квоктати |
квоктуха ▶ |
|
Квокта́ти, кчу́, чеш, гл. 1) О наседке: клохтать. 2) О лягушке: квакать глухо. Тілько квокче усе жаба здорова. 3) О человеке: постоянно охать, стонать, жалуясь на болезнь, несчастье и пр. *Бодай би ти на живіт день і ніч квоктав та й не переставав! Кон. І. 137. Почала ото моя Настя квоктати. Кон. III. 392.