ти, на ворота поглядаєш? Да чому й, мати, да кватирі не шукаєш? Грин. III. 379. Мені звелів капраль іти на кватирю. Федьк. Виглядає в кватирю, чи не йде ще мужик з поля. Федьк.
Квацюва́ти, цю́ю, єш, гл. Сильно намазывать какою-либо жидкостью, напр., краской.
Ква́цяти, цяю, єш, гл. Размазывать, пачкать. Вх. Зн. 24. Ото не їсть, а тільки квацяє. Гринч.
Квач, ча́, м. 1) Мазилка для смазки колес дегтем. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. П'я́ний як квач. Пьян как стелька. Ном. № 11755. *Набра́житися як квач. Напиться до положення риз. Купимо горілки, набражимось як квачі. Мирн. ХРВ. І. 174. 2) О человеке переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого… я одразу побачив, що квач. МВ. (О. 1861. III. 60). 3) Род детской игры. См. Квак. КС. 1887. VI. 481. Ив. 48. Мил. 55. *4) Жирно пишущее перо. Це ти квачем писав: не сохне ніяк. Умань. Ефр. Ум. Ква́чик.
Ква́чик, ка, м. Ум. от квач. 1) Мазилочка. 2) Кисточка (для мазания).
Ква́ша, ші, ж. 1) Вареное жидкое кисло-сладкое тесто. Чуб. VII. 440. Куди тобі грішному кісіль їсти, коли ти й кваші не вкусиш. Посл. 2) Переносно: плакса. *3) Слабохарактерний человек. А я ж по твоєму що? Тюхтій, лемішка, кваша? Тобіл. IV. 62. Ум. Ква́шка.
Ква́шений, а, е. Кислый, скисший. Квашене молоко на сир зсілося. Чиг. у.
Ква́шення, ня, с. Квашение.
Кваші́я, шії, ж. Длинная полоса кожи. Як коняка, або инша скотина здохне, її обдеруть, шкура висохне, потім її мочать, далі воголять, складають у четверо або й більш і надавлюють на день (не більш), а потім б'ють (ріжуть) на квашії (длинные полосы). Черномория. Ув. Квашія́ка. Хто кому скаже брешеш, так тому од с… до потиляки вирізати на три пальці шкури квашіяки. Мнж. 124.
Ква́шка, ки, ж. Ум. от ква́ша.
Кви́знути, ну, неш, гл. Хныкать. І чого квизне? Екатериносл. г.
Квили́на, ни, ж. Плач, стенание. Ненько моя, ненько, мала-сь мя єдину, — дала-сь мене, ненько, навіки в квилину. Гол. III. 319.
Квили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. Шевч. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. МВ. II. 48. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о зверях, птицах). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Макс. (1849). 23. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає. АД. I. 95.
Квилля́, ля́, с. 1) О людях: стон, стенание, плач. 2) Вой ветра.
Кви́ль, лю́, м. Стон, жалобный крик. Желех.
*Кви́снути, ну, неш, ж. Киснуть (в прямом и переносном смысле). Чого ревеш, чого квиснеш? С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Кви́т, ту, м. 1) Рассчет, получение рабочими денег. Черк. у. 2) Квитанция, расписка в получении. 3) Расписка, дающая право на получение чего-либо. Надів… рясу та й пішов до його (пана). Думаю: і познакомлюсь, і поговорю за квит на дрова. Бо то ж, бач, пани давали нам дрова з свого лісу. Левиц. I. 4) Запись, реестр. Записати її в листи, щоб її були такі й сестри; записати її в квити, щоб були такі її й діти. Мет. 235.
Квито́к, тка́, м. 1) = Квит 2. 2) Билет на вход. Чи зараз дають квитки на пароход? Харьк. 3) = Квит 3. Чуб. VI. 123.
Кві, меж., выражающее крик свиньи.
Квік, ку, м. Визг поросенка. Не мала баба клопоту, купила порося: порося у квік, а баба у крик. Ном. № 10058.
Кві́кало, ла, с. Визжащее существо.
Кві́кати, каю, єш, однокр. в. кві́кнути, кну, неш, гл. Визжать (о свиньях). Мудрість Грицькова свиней ізлякала — хрукнули, квікнули, далі з лігва драла. Март. См. Куві́кати.
Квіт, ту, м. 1) Цветок. Зацвіла калина у лузі та пустила квіти. Макс. Діточки мої, квіти мої! пов'яли ви у зеленочку. МВ. I. 46. 2) В кві́ти = Кві́т-
