Словник української мови (1927)/квач
| ◀ квацяти | Словник української мови К квач |
квачик ▶ |
|
Квач, ча́, м. 1) Мазилка для смазки колес дегтем. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. П'я́ний як квач. Пьян как стелька. Ном. № 11755. *Набра́житися як квач. Напиться до положення риз. Купимо горілки, набражимось як квачі. Мирн. ХРВ. І. 174. 2) О человеке переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого… я одразу побачив, що квач. МВ. (О. 1861. III. 60). 3) Род детской игры. См. Квак. КС. 1887. VI. 481. Ив. 48. Мил. 55. *4) Жирно пишущее перо. Це ти квачем писав: не сохне ніяк. Умань. Ефр. Ум. Ква́чик.