Словник української мови (1927)/квит
| ◀ квиснути | Словник української мови К квит |
квиток ▶ |
|
Кви́т, ту, м. 1) Рассчет, получение рабочими денег. Черк. у. 2) Квитанция, расписка в получении. 3) Расписка, дающая право на получение чего-либо. Надів… рясу та й пішов до його (пана). Думаю: і познакомлюсь, і поговорю за квит на дрова. Бо то ж, бач, пани давали нам дрова з свого лісу. Левиц. I. 4) Запись, реестр. Записати її в листи, щоб її були такі й сестри; записати її в квити, щоб були такі її й діти. Мет. 235.