Каплаву́х, каплау́х, м. Вислоухий.
Каплаву́хий, а, е = Каплову́хий. Чи ба який капловухий! Полт. г.
Капли́на, ни, ж. = Капели́на.
Капли́ця, ці, ж. Часовня. І в віфліємськую каплицю пішов молиться вірний Гус. Шевч. II. 33. Ой ходімо у каплицю, богу помолюся. У нас каплиця, а не церква. О. 1861. XI. 108. Ум. Капли́чка. На пригорі, ніби капличка, козацька церква невеличка. Шевч. 407. Чи ти знаєш ту капличку, що в кінці парку? Стор. I. 182.
Капли́чка, ки, ж. Ум. от капли́ця.
*Капли́чний, а, е. Часовенный. Екат. г. Сл. Яворн.
Ка́плі. См. Ка́пель.
Каплову́хий и каплоу́хий, а, е. 1) Вислоухий. Хоч каплоуха, та до двора сторожка. Ном. Обыкновенно употребляется, когда говорят о свинье. По толоці капловухі тільки трюх-трюх одна за 'днією. Каплоуху хоч родзинками годуй, а все буде каплоуха. Ном. № 2832. 2) Каплоу́ха ша́пка = Капелю́ха. Були кожухи, усякі пояси, шапки — і козацькі, і каплоухі. Кв. *3) О человеке: с оттопыренными ушами. Пир. у., Конон.
Каплу́н, на́, м. 1) Кладеный, холощеный петух. У містечку Берестечку десять кур, а десята чубатая, ще й каплун. Нп. (О. 1861. II. 6). В маслі каплунів зготувати. ЗОЮР. I. 321. 2) Название хитрого вола. КС. 1898. VII. 46.
Каплу́нити, ню, ниш, гл. Выхолащивать. Черниг. Желех.
Каплуно́вий, а, е. Относящийся к каплуну́.
Ка́пля, лі, ж. 1) Капля. Лисиця од дощу під борону ховалась: не всяка, казала, капля капне. Ном. № 6462. По каплі виточу з його діявольську кров. Стор. МПр. 136. 2) Немного, небольшое количество. Ум. Ка́пелечка, ка́пелька, капели́на, капели́нка, капели́ночка, капли́на. Адже ж у тебе в роті ні капелиночки квасу не було. Ком. Тільки капелиночка там була.
Капни́к, ка́, м. В плуге то-же, что и ужва́. Придолоб плуга причіплений капником до колісниць. Шух. I. 165.
Ка́пнути. См. Ка́пати.
Капо́вий, а, е. Капо́ві пси. Охотничьи собаки. Вх. Зн. 24. См. Ка́пів.
Ка́посний, а, е. Пакостный, вредный, злой, дрянной. Цить, капосний! Либонь, не знає… ще й огризається, щеня! Гліб. І в хату капосна баба не пусте. Канев. у.
Ка́посник, ка, м. Пакостник.
Ка́посниця, ці, ж. Пакостница.
Ка́постити, пощу, стиш, гл. Пакостить.
Капості́ти, ті́ю, єш, гл. Делаться гадким.
Ка́пость, сти, ж. Пакость. На тобі мішок грошей, тілько не роби цієї капости для нас. Рудч. Ск. I. 68. Капости мені робив. Гліб. На ка́пость роби́ти. На зло. Усе на капость робить. То все на капость! Ном. № 3117.
Капо́та, ти, ж. Верхнее одеяние. У галиц. мещан, — мужское: суконная верхняя одежда длинее и просторнее жупана. Гол. Од. 16. У Котл. это — женская одежда: Були в дульєтах і капотах, були всі грішні жіночки. Котл. Ен. III. 51.
*Капоті́ж, жі, ж. Капанье с крыш. Уже капотіж пішла із стріх: одлига буде. Харьк. г. Сл. Яворн.
Капоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Капать сильно, часто. Дощик, дощик аж із стріхи капотить. Нп. Затулила руками очі, а сльози між пучки так і капотять. К. ЧР. 129. Піт так і капотить із лоба. Гринч.
Ка́почка, ки, ж. Ум. от ка́пка. 1) Капелька. Ка́почку чого́сь. Немножко. Желех. 2) Род девичьего головного убора. Всі дівчата в капочках і в рутяних віночках. Гринч. III. 346.
Капра́вий, а, е. С гноящимися глазами. Франко.
Капра́віти, вію, вієш, гл. Гноиться (о глазах). Угор.
Капра́лик, ка, м. Ум. от капра́ль.
Капра́ль, ля, м. Капрал. Позволь, позволь, пане капраль, на мед, вино пойти. Гол. Ум. Капра́лик. Чого би ми, капралики, від вас утікали? Гол.
Капрово́кий, а, е = Капра́вий. Вх. Зн. 24.
Ка́пса, си, ж. = Кабза́.
Капса́н, на́, м. Бранное слово. *См. Капца́н.
