пився кантабалу, — ляшок нетверезий. Нп.
Кантаба́с, су, м. Род опьяняющего напитка. Як нап'ється кантабасу, стане нетверезий. Чуб. V. 1161.
Ка́нта́р, ру, м. 1) Узда, недоуздок. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нім. Гол. III. 436. 2) Род ручных небольших весов. Ум. Канта́рок. См. Канту́рь.
*Канта́рка, ки, ж. Уздечка без удил (оброть). Нік. Звен. у.
Канта́рок, рка, м. = Ка́нта́р.
Кантони́ст, та, м. Кантонист. Він, бач, ніби салдатський син, значить кантонист. Левиц. I. 59.
Канто́пля, лі, ж. = Карто́пля. У городах чого там немає?.. Капуста, морквиця, огірочки, стрючечки, квасоля, кантопля. О. 1862. IX. 111.
Канто́ра, ри, ж. *Контора. Кондратович… пішов у кантору. Стор.
Канто́ха, хи, ж. = Карто́ха. Сумск. у. Наберуть мішків п'ять кантохи. Гринч. I. 99.
Ка́нтурь, ря, м. = Ка́нта́р 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Кану́дити, дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.
Кану́н, ну, м. Мед, который варят к храмовому празднику. Пішов по канун, та там і втонув. Ном. № 10929.
Кану́пер и кану́пір, ру, м. 1) Калуфер, Tanacetum balsamita. Вх. Пч. I. 13. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. Стор. 2) Кану́пирь пі́льний. Раст. Salvia pratensis. Лв. 101. Ум. Кану́перець. Гринч. III. 539.
Ка́нути, ну, неш, гл. 1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Гол. Ой зоре, зоре! — і сльози кануть, — чи ти зійшла вже на Україні? Шевч. 403. 2) Исчезать. Зірочка покотилась, далі друга, третя — і поховались у синьому небі, мов у море канули. Кв. I. 28. Бідна ж моя голівонько! всі надії мої канули. Г. Барв. 85. *3) Кануть, потонуть. Старшая менчу турнула, менчая в воду канула. Нп. Крим.
Канцелю́ра, ри, м. Ув. от канцеляри́ст. Св. Л. 242.
Канцеляри́ст, та и канцеляри́ста, ти, м. Канцелярист, канцелярский чиновник. Зачав водити бенькети з повитчиками, з канцеляристами, з купцями. Котл. НП. 356. Ув. Канцелю́ра.
Канцеля́рия, риї, ж. Канцелярия. Пішов я у канцелярию, дав писарю четвертака. Стор. II. 89.
Канцілю́га, ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така. Кобелякск. у.
Канціля́жка, ки, м. Чиновничишко, презрительное название канцеляриста. Достається од неї деколи, як поприїзджають, оттим цвентюхам, канціляжкам. Котл. МЧ. 471.
Ка́нцур, ра, м. Отрепье, кусок. До ка́нцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтіли, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. Ка́нцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.
Ка́нцурря, ря, с. Лохмотье, отрепье. Превеликий п'яниця, обшарпаний, в канцуррі. Ном. № 4625.
Канчу́к, ка́, м. Плеть, нагайка. Знайшли його повішеного за ноги й зашмагованого канчуками. Стор. МПр. 96. Під'їжджає пан оконом, канчук роспускає. Нп. *Ум. Канчучо́к. Єй-єй, вельможний пане, (б'ю) не канчуком, а канчучком. Тобіл. IV. 232.
*Ка́нькати, каю, єш, гл. О коршуне (ка́ня): кричать. Він розумів, про що канькає каня. Коцюб. «Тіні», 4.
Каню́ка, ки, об. 1) Попрошайка. 2) Ув. от ка́ня 2. Вх. Пч. I. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.
Каню́чити, чу, чиш, гл. Клянчить. Ото конючить. Ном. № 2769. *А взяточок… весьма-очень скусно… треба виканючити. Котл. НП.
Ка́ня́, ні́, ж. 1) Четырехугольное углубление, выдолбленное долотом в підва́лині, слово, в которое входит чіп столба. Киев. и Подольск. г. 2) Род коршуна. Ой летіла сива каня по полю.
