Словник української мови (1927)/кантар

by Борис Грінченко

◀ кантабас

Словник української мови Борис Грінченко К кантар

кантарка ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́нта́р, ру, м. 1) Узда, недоуздок. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нім. Гол. III. 436. 2) Род ручных небольших весов. Ум. Канта́рок. См. Канту́рь.