Калому́тни́й, а, е = Каламу́тни́й. Каломутна річка. К. Досв.
Калу́гирь, ря, м. 1) Монах. Калугирю, каже (до ченця): що то це ти робиш? Рудч. II. 201. 2) Великоросс. Калугерів оцих понаїздило — до смутка! Киев. Ефр.
Кальбу́ки, бу́к, ж. мн. См. Цапа́р. Шух. I. 171.
Ка́львинець, нця, м. Кальвинист. (Українські пани), приподобляючись до панів ляхів, робились римськими католиками, кальвинцями, лютеранами. К. ХП. 114.
Ка́львинський, а, е. Кальвинисткий. У XVI-му ст. лютеранська та кальвинська колотнеча за віру. К. Кр. 9.
Кальма́н, на́, м. = Кайма́н. Шух. I. 175.
Кальни́й, а, е. Грязный, нечистый. В ремесника золота рука, та кальний рот. Ном. № 410. Як загнали ляхів в кальнії болота. Лукаш. 57. Шлях кальний, — коні ледве-ледве сунуть. Мир. ХРВ. 298. См. Кални́й.
Ка́льник, ка, м. Хлебная лепешка. Желех. и Липов. у.
Ка́льність, ности, ж. Грязь, нечистота.
Ка́льно, нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. Нп. См. Ка́лно.
Калюва́ти, лю́ю, єш, гл. (оріхи). Калить (орехи). Лебед. у.
Калю́жа, жі, ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Ном. № 1982. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. К. ЧР. 87. Ум. Калю́жка. Калюжка після вчорашнього дощику. Кв. II. 156.
Калю́жити, жу, жиш, гл. 1) Делать лужи. 2) Пачкать, грязно что-либо делать. Вас. 211.
Калю́житися, жуся, жишся, гл. Купаться в луже. Ти його (порося) святити несеш, а воно ще таки калюжиться. Черк. у.
Калю́жка, ки, ж. Ум. от калю́жа.
Калю́жний, а, е. Болотистый, грязный, нечистый. Пити… калюжну воду. Левицк.
Калю́ка, ки, ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301.
Ка́лю́х, ха, м. 1) Брюхо, собств. задний проход, а во мн. ч. — кишки. Желех. Вх. Зн. 23. 2) Желудок молодого ягненка или теленка, который не употреблял еще никакой пищи, кроме молока матери. Шух. I. 213.
Калюха́тий, а, е. Выгнутый наружу. На бербениці та барівки треба калюхатих — вигнених доґів, бо ті судини у середині ширші. Шух. I. 250. Калюха́та пила́. Пила, пластинка которой с того края, где зубья, дугообразна. Шух. I. 175.
Калябу́ра, ри, ж. Лужа. З чужого коня і серед калябури вставай. Ном. № 9691.
Каляни́ця, ці, ж. Деготь, стекающий из колес. Черниг. у.
Каля́ння, ня, с. Маранье, пачканье.
Калярі́па, пи, ж. Раст. кольраби, Brassica oleracea caulorapa.
Калярува́ти, ру́ю, єш, гл. Окончательно полировать гребенку посредством трения между ладонями рук, слегка покрытых золой. Вас. 163.
Каля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Макс. (1849). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте. Г. Барв. 293. 2) Испражняться. Мил. 31. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накаляло здорову. Рудч. Ск. I. 39. *Як покупиш коняку та ведеш, а вона почне каляти, то це тобі на щастя, а як мочить, то буде нещастя. Крим.
Каля́чити, чу, чиш, гл. Быть невнимательным, рассеянным, зевать, ротозейничать. Піддружий, ти там що калячиш? про тебе так усе дарма! буяри роблять що — не бачиш? дивись, уже шишок нема. Алв. 36.
Кам, нар. Чем. Угорск. Желех. Вх. Зн. 23.
*Камана́к, ка, м. Капюшон. Сл. Нік.
Кама́та, ти, ж. Процент. Желех. и
