Словник української мови (1927)/каламутний

by Борис Грінченко

◀ каламутитися

Словник української мови Борис Грінченко К каламутний

каламутник ▶

Київ: Горно, 1927

Каламу́тни́й, а, е. 1) Мутный, взбаломученный. Каламутна вода як кісіль. Ном. № 12420. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Чого вода каламутна? чи не хвиля збила? Нп. 2) Смутный. Щоб під каламутний час людським добром поживатись. К. ЧР. 191.