Кравчи́на, ни, ж. Название войска, собранного в конце XVI в. С. Наливайком. Обізвався Наливайко — не стало кравчини! Обізвавсь козак Павлюга — за нею полинув. Шевч. 52. Славна стала та кравчина, як на Польщу стала, вовкулакам, католикам мстючи зраду здала. Срезн., Запорож. Стар. I. 39.
*Кравчи́ня, ні, ж. = Кравчи́ха. Повела мене мати до кравчині. Под. г.
Кравчи́ха, хи, ж. Портниха или жена портного. Желех.
Кра́голь, гля, м. 1) Род кегля. КС. 1887. VI. 478. См. Кра́коль и скра́голь. 2) Род скалки для катанья? (Хуста) качала в краглю на столі. Чуб. III. 290.
Крагу́лець, льця, м. 1) Ястреб, Nisus communis. Вх. Уг. 324. 2) Род звонка или бубенчика на шее овцы или козы. Вх. Уг. 247.
Кра́демці, нар. = Крадькома́. Вх. Зн. 29.
Кра́дений, а, е. Краденый. Не їсть пан дяк гусей, бо крадені. Ном. № 6893.
Краді́ж, жу́, м. Кража, воровство.
Краді́жка, ки, ж. = Краді́ж. Лиха нахідка гірша від крадіжки. Посл.
Краді́жний, а, е. Воровской. Крадіжні гроші. НВолын. у.
Краді́й, дія́, м. Вор. Лубен. у.
Краді́ння, ня, с. = Краді́ж. Хиба насіння — крадіння? Набрав та й пішов. Драг. 380.
Кра́дки, нар. = Крадькома́. Желех.
Кра́дці, нар. = Крадькома́. Желех.
Крадько́, ка́, м. = Краді́й. Желех. *Пир. у., Конон.
Крадькома́, нар. Украдкою. У наметі поставили образ Пресвятої і крадькома молилися. Шевч. 365. З хати не виходив, хиба пізно, крадькома. МВ. II. 193.
Крадю́ка, ки, м. = Краді́й. Мир. у. Слов. Д. Эварн.
Крадю́чий, а, е. Крадущий. Роди, боже, і на трудящого і на крадючого. Ном. № 10134.
Крадя́щий, а, е = Крадю́чий. Уроди, боже, на трудящого, на ледащого, на просящого, на крадящого и на всякую долю. Грин. I. 16.
*Краєви́д, ду, м. Вид. Нічого не думав, тільки милувався краєвидом. Коцюб.
Краєви́й, а́, е́. Местный. Широко роскидав він вісти про краєве духовенство. Левиц. I. 180.
Кра́єць, йця, м. Кусок. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка. Мир. ХРВ. 216. *Ум. Кра́йочок. Вона видерла за-для Пилипка шматок мнякої палянички або крайочок булки. Мирн. I. 310. См. Окра́єць.
Кра́єчка, ки, ж. Ум. от кра́йка.
Крає́чок, чка, м. Ум. от край.
Країна, ни, ж. Край, страна. Да дивись, дивись, да, бусурмене, на свою країну. Мет. 179. Нема в світі, як своя країна! Рудч. Чп. 248. Рі́дна країна. Родина, отечество. Ум. Країнка, країнонька, країночка. Ой пошлю я зозуленьку у чужую країноньку. Грин. III. 410.
Край, кра́ю, м. 1) Край, конец. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. Од кра́ю до кра́ю. Из конца в конец. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конец, окончание. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. До кра́ю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. Кра́ю, до кра́ю дово́дити. Оканчивать, приводить к концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. *Діжда́ти краю. Утерпеть, дотерпеть до конца, выдержать. Думає: чия це дівка така гарна в церкві? Не діждав краю, пішов упізнати. Крим. *Дійти́ до кра́ю. Обеднеть, опуститься. Що казати, — колись був чоловік, а тепер спився, зовсім дійшов до краю. Полт. у. Г. Йов. 3) Борт (судна). Мнж. 179. 4) Берег. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. I. 115.
