Словник української мови (1927)/крадькома
◀ крадько | Словник української мови К крадькома |
крадюка ▶ |
|
Крадькома́, нар. Украдкою. У наметі поставили образ Пресвятої і крадькома молилися. Шевч. 365. З хати не виходив, хиба пізно, крадькома. МВ. II. 193.