Кори́тко, ка, с. *1) Ум. от кори́то. 2) Коробок, прикрепленный под коше́м над жерновами, сквозь который высыпается в жернова зерно. Мик. 481.
Кори́тний, а, е. 1) Относящийся к кори́ту. 2) Кори́тна жа́ба = Кори́тня́чка. Вх. Уг. 246.
Коритня́чка, ки, ж. Черепаха. Вх. Уг. 246.
Кори́то, та, с. 1) Корыто, из которого кормят животных. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцулов кори́то = но́чви. Шух. I. 248. *Херс., Анан. у. Переш. *Під кори́то хова́ти, підверта́ти, кори́том наверта́ти. Согласно обычаю, на время весі́лля под кори́то прячут старшую незамужнюю сестру, выдавая замуж младшую. Пир. у., Кон. Переносно: перещеголять, нос натянуть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285. 2) В ручной мельнице: ларь, в который падает мука. Шух. I. 104, 146. 3) Русло реки. Частина ґрунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68. 4) Продолговатая ямка в земле, выкапываемая детьми при игре в мі́сяць. Ив. 36. 5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, кори́тце, *кори́тко.
Кори́тце, ця, с. 1) Ум. от кори́то. 2) = Кори́тко 2. Шух. I. 104. Черниг. у.
Коритча́, ча́ти, с. 1) Маленькое корыто. Ном. № 13964. 2) = Кори́тко 2. Лебед. у. ( Залюбовск.).
*Кори́ця, ці, ж. Ум. от кора́.
Кори́чуватий, а, е. Корытообразный, усеянный рытвинами. Дорога в лісі коричувата. Харьк. г.
Корі́вка, ки, ж. 1) Ум. от коро́ва. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.
Корі́вне, ного, с. Молочные продукты. Вареників!.. Моя дитино, нема корівного, нема сирку! Г. Барв. 501.
*Корівни́к, ка́, м. Сарай или загорода для рогатого скота. Сл. Яворн.
Корі́вниця, ці, ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю. Нп.
Корівня́к, ка́, м. Коровий помет.
Корі́вонька и корі́вочка, ки, ж. Ум. от коро́ва.
Корівчи́на, ни, ж. Плоховатая корова. Корівчина була та стара, дак і загинула. Гринч.
*Корі́ль, роля́, м. Кролик. У нас ідять зайців і королів. Королі — то такий звірок домашній: вони нічого не шкодять, їдять солому й бур'ян, так само, як зайці. Крим.
Коріне́ць, нця́, м. Ум. от ко́рінь.
Коріни́стий, а, е. С крепким и большим корнем. На городі бузина корінистая. Чуб. V. 9.
Коріни́ще, ща, с. Ув. от ко́рінь.
*Корінко́вий, а, е = Корі́нний. Корінко́ва. Настоянная на кореньях водка. Сл. Яворн.
Корі́нний, а, е. 1) Корневой, относящийся к корню. 2) Пряный. Желех. Корі́нна. Водка, настоянная на кореньях. В приставках стояла брага, а в бутелях пінна і перцівка, і кропкова, і густа корінна. Мкр. Н. 23.
Корі́ння, ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. Корі́ннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Корінча́стий, а, е = Коріни́стий. Хрін корінчастий. МВ. II. 80.
Корі́нчик, ка, м. Ум. от ко́рінь.
Ко́рінь, ня, м. 1) Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. Коріне́ць, корі́нчик. Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. *2) Penis. Сл. Яворн. Ув. Коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Нп.
Корінько́вий, а, е. 1) Сделанный из корня. Корінькова люлька. 2) О водке: настоянная на кореньях. Була і пінна… і запікана, і полинькова, і корінькова. Кв. II. 185. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Коркобе́ць, бця́, м. Радуга. Вх. Зн. 28.
Коркове́нький, а, е. Ум. от корко́вий.
Корко́вий, а, е. *1) Пробочный. Сл. Нік. 2) С каблуками, на каблуках. Про-
