Словник української мови (1927)/весілля
| ◀ весіленько | Словник української мови В весілля |
весілчанин ▶ |
|
Весі́лля, ля, с. Свадьба. Дай, боже, знати, з ким весілля грати. Ном. № 262. Загоїться, поки весілля скоїться. Посл. Відбу́ти, відгуля́ти весі́лля. Сыграть, отпраздновать свадьбу. Весі́ллям называются и вообще все участники свадьбы: весілля йде до молодої. О. 1862. IV. 30. *— справля́ти. Устраивать (играть) свадьбу. Сл. Нік. Ум. Весі́ленько, весі́ллячко. *Свадебка. Сл. Нік. Вінець сплете дівчинонька та на весіленько. Млак. 93. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе. Г. Барв. 208.