Словник української мови (1927)/корінний

by Борис Грінченко

◀ корінковий

Словник української мови Борис Грінченко К корінний

коріння ▶

Київ: Горно, 1927

Корі́нний, а, е. 1) Корневой, относящийся к корню. 2) Пряный. Желех. Корі́нна. Водка, настоянная на кореньях. В приставках стояла брага, а в бутелях пінна і перцівка, і кропкова, і густа корінна. Мкр. Н. 23.