Ко́паний, а, е. 1) Выкопанный. Ой у полі край дороги копана кирниця. Нп. 2) К. м'яч. Футбол. Гал.
Копани́на, ни, ж. Копанье постоянное.
Копани́ця, ці, ж. 1) Заступ. 2) Род мотыги для копания глины. Шух. I. 260. 3) Искривленное дерево, идущее на полоз, выкопанное с корнем из земли. Kolb. I. 68. *Ум. Копани́чка. Другого дня по обіді я сам якось бавився на оборі, стругав копанички до санок. Франко.
Ко́панка, ки, ж. 1) Копание, выкапывание. 3) Род маленького колодезя без венца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка. Гринч. I. 4. 3) Выкопанный прудик, сажалка. Вас. 200. 4) Расчищенное под посев место в лесу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. Ум. Ко́паночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.
Копа́ння, ня, с. Копание.
Ко́пань, ні, ж. 1) = Ко́панка 3. А як далеко річка, то щоб був колодязь або копань при коші. З них (отара) напивається щоденно. О. 1862. V. Кух. 30. 2) = Ко́панка 4.
Копа́ня, ні, ж. Деревянная заслонка к печи. Вх. Зн. 28.
Копа́тельний, а, е. Усердный рабочий. Щирі були покійники… до хазяйського добра копательні. Сим. 206.
Ко́патень, тня, м. = Ко́питень. Лв. 97.
Копа́ти, па́ю, єш, одн. в. копну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Копать, рыть. Тоді козаки шаблями суходіл копали. Макс. І свяченим (ножем) копа яму. Шевч. Копа́ти я́му під ким, *сокращенно: копа́ти на ко́го, під ко́го, під ким. Подкапываться под кого, злоумышлять, *оговаривать кого-либо. Копають вороги яму підо мною. Мет. 2) Выкапывать. А там знов копають буряки та возять до сахарні. Левиц. I. Ой став козак царь-зілля копати. Мет. 3) Раскапывать, разрыхлять. Копай грядку! Гринч. 4) Копа́ти нога́ми. Бить ногами; унижать, отталкивать. Змилуй єси, Христе-боже, над нами панами, а щоб нас не копали москалі ногами. Нп. *Копну́ти що, кого́. Ударить, поддеть ногой что-нб., кого-нб. Як хороший, — не жаль грошей, а як поганий, — копну ногами. Ном. № 8474.
Копа́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Копаться, рыться. На улицю не піду і дома не всижу, хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Бодай тебе копалася лихая година!.. Мет. 2) Рыться (в вещах). Одімкнули скриню, копалися, копалися — нічого не взяли. ЗОЮР. *3) — на ко́го. Интриговать против кого, строить козни. Вони копаються на нашого попа. Крим.
Копа́ч, ча́, м. 1) Землекоп. Де копачі копали, там і гроші пропали. Ном. № 11717. 2) Могильщик. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу. Грин. III. 284. 3) Заостренная палка, которою роют землю. *Прали прачі прачами, копали копачі копачами… Народ. скорогов. Пир. у., Конон. 4) Род зимней шапки у лемков. Гол. Од. 75. Ум. Копа́чик.
Копа́чик, ка, м. 1) Ум. от копа́ч. 2) Мн. В ткацком станке то же, что же́рдка. МУЕ. III. 24.
Копачки́й, а, е = Копа́тельний. Дід Юрко замолоду був копачкий. Волч. у.
Ко́пень, пені, ж. Ледяная сосулька. Вх. Уг. 246.
Копер, пра, м. = Кріп. Вх. Лем. 426.
Копе́ць, копця́, м. 1) Межевой знак. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопає. К. ЧР. 199. 2) Инструмент для долбления меду.
Копи́вка, ки, ж. = Копи́лиця. Вх. Лем. 426.
Копи́л, ла́, м. 1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. Ном. № 301. *На свій копи́л перероби́ти. Переделать на свой лад. 2) Столбики (от 4 до 6), связывающие полозья с ящиком саней. Kolb. I. 67. Шух. I. 180. Копили поробив на сани. 3) Незаконнорожденное дитя. Вх. Зн. 28. Ум. Копиле́ць. Ном. № 14299. *Бранно: Копилю́к, ка́. Черемш. Верх.
Копи́лити, лю, лиш, гл. — гу́би. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться к чему с пренебрежением; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! Сим. 231—232. Не
