Словник української мови (1927)/копач
◀ копатися | Словник української мови К копач |
копачик ▶ |
|
Копа́ч, ча́, м. 1) Землекоп. Де копачі копали, там і гроші пропали. Ном. № 11717. 2) Могильщик. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу. Грин. III. 284. 3) Заостренная палка, которою роют землю. *Прали прачі прачами, копали копачі копачами… Народ. скорогов. Пир. у., Конон. 4) Род зимней шапки у лемков. Гол. Од. 75. Ум. Копа́чик.