Зужитко́вувати, вую, єш, сов. в. зужиткува́ти, ку́ю, єш, гл. Потреблять, расходовать. Подольск. г.
Зу́жмом, нар. = Жу́жмом. Коло її хустина зужмом лежить. Подольск. г. Поночі крало та зужмом усе в коморі й забрало. Черк. у. Нащо отак зужмом несеш вірьовку? Черк. у.
Зу́жувати, жую, єш, сов. в. зу́зи́ти, зу́жу, зиш, гл. Суживать, сузить. То ширить їм, то зужує гряниці. К. Іов. 27.
*Зуда́р, ру, м. Удар. Але при першому зударі тікають, куди очі світять. Лепкий.
Зу́здріти, дрю, риш, гл. 1) Увидеть, узреть. Стрілець такий, що аби зуздрів на око, то вже й його. ЗОЮР. II. 203. Шукатимеш — не зуздриш мене оком. К. Іов. 16. *2) Встретить. Як де зуздрів більшу ватагу людей, давав знак. Лепкий.
Зу́здрітися, рюся, ришся, гл. Оглянуться, осмотреться. Лубен. у. (В. Леонтов.).
Зу́зи́ти. См. Зу́жувати.
Зузули́на, ни, ж. = Зозу́ля. Закувала зузулина в саду на паду. Мил. 137.
Зузу́ля, лі, ж. и пр. = Зозу́ля и пр.
Зукраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. зукра́сити, шу, сиш, гл. Украшать, украсить. Вони його любили, мов жертву ідольську квітками зукрашали. К. МБ. III. 257. Султанські зукрашені кіосками сади. К. ПС. 126.
Зума́ти, ма́ю, єш, гл. Сойти с ума. Вх. Зн. 22.
Зуми́сне, нар. Умышленно, нарочно. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленим деревом. Левиц. Пов. 4.
Зуми́тися. См. Зумля́тися.
*Зуміва́тися = Зумля́тися. Відтак зумівалися пушкарі: «Гей, хло, що ті молодиці з нас роблять». Черемш. Бадіки ще більше зуміваються і голосно просять коменданта, аби вислухав патентарів, людей писарських. Черемш.
Зу́міти, мі́ю, єш, гл. С ума сойти. Чи ти зуміла, чи дурману наїлася? Киев. Подольск. г.
Зумі́ти, мі́ю, єш, гл. Суметь. Як зуміла, так і спіла. Ном. № 1054.
Зумі́тися, мі́юся, мі́єшся, гл. 1) = Зу́міти. А щоб ти зумілася! Ковел. у. 2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.
*Зумкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Гудеть, жужжать, звенеть. Мухи зумкотіли. Стефан.
Зумля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. зуми́тися, млю́ся, мишся, гл. Изумляться, изумиться, поразиться. Зумлялися усі величчєм божим. Єв. Л. IX. 43. Зумилася ж я! МВ. II. 124. Йосип зумився, що Христос народився. Гринч. III. 33.
Зумогти́, мо́жу, жеш, гл. = Змогти́. Я би так не зуміг жити на світі. Федьк.
Зумра́ти, ра́ю, єш, гл. С'есть, уплесть. Так цілого хліба і зумрав. Козелецк. у. Слов. Д. Эварн.
Зу́мствувати, вую, єш, гл. Придумать. Я б зумствувала, як робити. Змиев. у.
Зунія́тити, я́чу, тиш, гл. Сделать униятом. К. ПС. 139.
Зунова́тися, ну́юся, єшся, гл. Надоесть, опротиветь. Вх. Лем. 421.
Зупи́н, ну, м. 1) Удерж. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181. *2) Остановка. Сл. Нік.
Зу́пи́нка, ки, ж. 1) Остановка. 2) Знак препинания. Ном. № 11807.
Зупиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зупини́ти, ню́, ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Да гуляла, гуляла, мати не спиняла, да тепер зупинила. Чуб. V. 542. Підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52.
Зупиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. зупини́тися, ню́ся, нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Так бенкет задали, що аж до неба дим пішов та на хмарі зупинився. Рудч. Ск. II. 85.
Зупо́вний, а, е. Полный. Треба, кажуть, ізозвати зуповную раду, щоб і військо з Запорожжя було на раді. К. ЧР. 26.
Зури́вочний, а, е. 1) Непрочный, шаткий. Слово сомнительное, встреченное лишь в песне о Савве Чалом, видимо, подправленной кем-то и напечатанной в «Запорожской Старине» Срезневского: Хоч спісивий, не спі-
