Словник української мови (1927)/зуміти
◀ зуміватися | Словник української мови З зуміти |
зумітися ▶ |
|
Зу́міти, мі́ю, єш, гл. С ума сойти. Чи ти зуміла, чи дурману наїлася? Киев. Подольск. г.
Зумі́ти, мі́ю, єш, гл. Суметь. Як зуміла, так і спіла. Ном. № 1054.