Словник української мови (1927)/жужмом
| ◀ жужмитися | Словник української мови Ж жужмом |
жуйка ▶ |
|
Жу́жмом, нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: беспорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.