Зна́йко, ка, м. Знающий, сведущий. Знайко біжить, а незнайко лежить. Ном. № 6018.
*Знаймува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Об'являть во всеуслышание, публично. 2) Свидетельствовать, оказывать, совершать. Ти ж йому шлюб у церкві знаймувала. Киев. г. О. Пчілка.
Знайо́мий, а, е. Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим шле, то за другим. МВ. II. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181.
Знайомі́сінький, а, е. Совершенно знакомый, совершенно известный. Що мені там кожна стежечка, кожний кущик знайомісінькі. МВ. I. 13.
Знайо́мість, мости, ж. Знакомство. Чуб. I. 255.
Знайти́ся. См. Знахо́дитися.
Зна́к, ку́, м. 1) Знак. Дав же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) Дава́ти в знаки́. Показывать вид, давать понять, обнаруживать. 3) Да́тися в знаки́. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. К. ЦН. 208. Але ж дався він у знаки! Ном. № 2764. 4) По знаку́. Знакомый, ая, ое, известный, ая, ое. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? Шевч. 492. По знаку чоловік, лице по знаку. Змиев. у. 5) Що воно́ за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? Рудч. Ск. II. 67. 6) Знако́м. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше. Вх. Зн. 22.
Знакі́мець, мця, ж. Знакомый. Змиевск. у. Се ж його знакімець; вони здавна знаються. Верхнеднепровск. у. (Залюбовск.).
Знакі́мля, ля, знакі́м'я, м'я, с. Знакомство. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Знако́мий, а, е. Знакомый, известный. К. Псал. 203. До порогів недалеко, знакома дорога. Морд. Знакомі люде дохожали улицею. МВ. II. 104. Як города — так знакомих: де пойду, то випхнуть. Ном. № 9482.
Знакоми́тель, ля, м. Знакомый. У мене є в Охтирці знакомителі. Харьк. у.
Знакоми́тий, а, е. Примечательный, достопримечательный, приметный, известный. Це знакомитий буде стовпець, бо сучків дуже багато. Черниг. г. Це свита знакомита. НВолын. у. Сусіди, сусідоньки, не бачили моєї жінки? Моя жінка знакомита: підтикана ззаду свита, на ніжку налягає, ще й на плечах горбок має. Ном. № 9116. Прийми (Гомере) нас під свою опеку знакомиту. К. ХП. 70. Був альфа і омега знакомитого товариства святих братів Кирила і Мефодія. К. ХП. 11.
Знако́мість, мости, ж. 1) = Знакі́мля. Маркев. 52. *2) Знакомые люди. Ходить по своїх знакомостях. Крим.
*Знаме́н, на, м. = Знаме́но 2. Під вербою знамен стоїть, під знаменом козак лежить. Нп.
*Зна́меник, ка, м. Знаменатель. Сл. Дубр.
Знамени́тий, а, е = Знакоми́тий. Миколай імня знамените. Чуб. I. 169.
*Знамени́то, нар. Отлично, прекрасно.
*Зна́менний, а, е. Знаменательный. Сл. Яворн.
Зна́ме́но́, на, с. 1) Знак, знамение. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208. 2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне знамено. К. ХП. 133. 3) Печать, клеймо. Левиц. (Правда, 1868, 449).
Зна́менуватися, нуюся, єшся, гл. Прикладываться ко кресту и др. священным предметам. *Он хреста вже батюшка винесли, — піди познаменуйся. Звен. у., с Пальчик. Ефр.
Знаменя́та, ня́т, с., мн. Значки или клейма на рогатом скоте, налагаемые на него гуцулами пред выгоном в полони́ну. Кождий кладе своїй маржині свої знаменьита. Шух. I. 196, 197.
Знаміря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. знамі́ритися, рюся, ришся, гл. Вознамериваться, вознамериться. О. 1862. VIII. 22. Знамірився тікати додому. О. 1862. VIII. 17.
Зна́ний, а, е. Известный. Добре знані нам речі. Єв. Л. I. 1. Знана на ввесь світ Баба Борець. Г. Барв. 426. Не дивиться на знаних і великих, не дивиться на вбогих і багатих. К. Іов. 75.
Зна́ник, ка, м. = Зна́тни́к. Еф. 60.
