Словник української мови (1927)/знамено
◀ знаменний | Словник української мови З знамено |
знаменуватися ▶ |
|
Зна́ме́но́, на, с. 1) Знак, знамение. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208. 2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне знамено. К. ХП. 133. 3) Печать, клеймо. Левиц. (Правда, 1868, 449).