любимого человека. Ой вийду я за ворота, — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Мет. 38. Ум. Злі́тце, зло́течко. Гринч. III. 13. Зробив ворітця із щирого злітця. Чуб. III. 295.
*Злотове́рхий, а, е. Златоглавый. Київський Михайло злотоверхий. Киев.
Злотогла́в, ву, м. Парча, глазет, материя, тканая или шитая серебром или золотом. Пани та князі в жупанах-златоглавах. Чуб. V. 847.
Злотогла́вий, а, е. Парчевой, глазетный.
Злотокри́лий, а, е. С золотыми или золотистыми крыльями. Бжілка злотокрила. Федьк. I. 25.
*Злотомальо́ваний, а, е. Позлащенный, расписанный золотом. Сл. Нік.
*Злотоси́ній, я, є. Синезолотой, желтоголубой. Сл. Нік.
*Злотося́йний, а, е. Сияющий, отливающий золотом, блестящий. Величезний злотосяйний хрест стояв тут же. Дн. Чайка. «Хрестонос».
Злототка́ний, а, е. Тканый золотом, *златотканый. А ті кирви злототкані всю світлицю укривають. Федьк. I. 125. *Кочубей поправив свій злототканий пояс. Лепкий.
Злочести́вий, а, е. Злочестивый. К. ЦН. 276.
Злочи́н, ну, м. = Злочи́нство. Желех.
Злочи́нець, нця, м. Злодей, преступник. Мир. ХРВ. 55. Мкр. Г. 5. Злочинцеві всі дні сповняє туга. К. Іов. 33.
Злочи́нний, а, е *и злочи́нницький, а, е. Злодейский, преступный. *Колись злочинні діла робилися. Екатерин. г. Сл. Яворн.
*Злочи́нниця, ці, ж. Злодейка, преступница. М. Левиц.
Злочи́нство, ва, с. Злодеяние, злодейство, преступление. *Велике злочинство скоїлось. Екатер. г. Сл. Яворн.
*Злува́ння, ня, с. Злобность, злость. Крим.
Злува́ти, злу́ю, єш, гл. Быть злым, сердиться. На кого ж ти, мій миленький, злуєш, що мою білу постіль гайнуєш? Чуб. V. 553.
*Злу́да, ди, ж. Призрак, привидение, обман зрения. Франко.
*Злу́дній, я, є. Призрачный, обманчивый. Нужденна маро! — скрикнув він, — брехлива появо, плоде сумерку і трівоги, і ти смієш ще суперечатися зо мною? Смієш простягати свої злудні руки проти мене, правдивої, дійсної дійсности? Франко.
Злу́знути, зну, неш, гл. Исчезнуть.
Злу́знутися, нуся, нешся, гл. Слущиться. Удряпнув — дак оце присохло та трохи злузнулось.
*Злу́зувати, зую, єш, сов. в. злуза́ти, за́ю, єш, гл. Изгрызать, изгрызть (семечки, орехи). Сл. Нік.
Злу́ка, ки, ж. Соединение.
Злука́вити, влю, виш, гл. Слукавить, схитрить. Тобі єдиному згрішив я, перед тобою я злукавив. К. Псал. 120.
Злука́віти, вію, єш, гл. Сделаться лукавым, хитрым. Запаніє, злукавіє, то все одно що і вмерла. Св. Л. 63.
Злука́внувати, ную, єш, гл. = Злу́ка́вити. Не можна було йому злукавнувати. Кв. I. 72.
Злу́ктечко, ка, с. Ум. от злу́кто.
Злу́кто, та, с. = Жлу́кто. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала. Мет. 14.
Злупа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Грабить. Церков злупали, Христа взяли. Чуб. III. 349. 2) Сковырять, сколоть, снять слой. Сяде на спід крохмаль, а він його злупа, наллє води та змиє. Лебед. у.
Злупи́ти, плю́, пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та він би з рідного батька злупив. Ном. № 4828.
Злупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Содраться, слущиться. Я ж думала, що нагаєчка шуточка, як ударе, то злупиться шкурочка. Чуб. V. 598.
Злу́пок, пка, м. 1) Отрубок дерева, из которого выделывается курительная трубка. Вас. 148. 2) У гребенщиков: пористая масса под периферией рога. Вас. 163.
Злу́скати, каю, єш, гл. Слущить, сгрызть (семечки, орехи).
Злуча́й, а́ю, м. = Випа́док. Рудч. I. 76.
Злуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. злучи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Соединять, соединить.
