Словник української мови (1927)/жлукто
| ◀ жлуктіяка | Словник української мови Ж жлукто |
жмайло ▶ |
|
Жлу́кто, та, с. Род кадки, выдолбленной из цельного дерева, как улей — без дна; служит для бучения белья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. I. 56. Ум. Жлу́ктечко.