Подольститься к кому, обойти кого лестью. Ти хочеш мене злестити, а потому одурити. О. 1862. IV. 18.
*Зле́цький, а, е. Злой. Сл. Яворн.
*Зли́біда, ди, ж. Бедность, нищета. Киев. Сл. Яворн.
Зли́ва, ви, ж. Проливной дождь. Злива йде добра. Каменец. у.
Злива́ння, ня, с. 1) Сливание; поливание. 2) = Зли́вки 2. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Злива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зли́ти, зіллю́, зіллє́ш, гл. 1) Сливать, слить из разных мест в одно. Йому мила з усіх мисок вечерю зливає. Чуб. III. 127. 2) Лить, полить на что. Зливати на руки. Зливши миро се, на погребення зробила. Єв. Мт. LXXVI. 12. 3) Поливать, полить, обливать, облить; заливать, залить. Треба злити долівку, щоб пилу не було. Харьк. у. Зіллю ввесь сад слізьми. Гринч. Так гляне, неначе холодною водою зіллє. МВ. I. 35. Ріка зливає поберіжжє. К. Іов. 31.
Злива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зли́тися, зіллю́ся, зіллє́шся, гл. 1) Сливаться, слиться вместе. Ком. I. 50. Як оливо злилося, не здвигнеться. К. Іов. 94. 2) Обливаться, облиться.
Зли́вки, ків, мн. зли́вини, вин, ж. 1) Сливание, обливание. 2) Обрядовое омовение роженицы и рук повивальной бабки после крестин. Мил. 25. 3) Слитое из разных сосудов в один.
Злига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Сожрать. З кістками чорт тебе злигає. Котл. Ен. II. 18. 2) Привязать одно к другому нескольких рогатых животных при помощи веревки, надеваемой на рога.
Злига́тися, га́юся, єшся, гл. Сойтись, связаться. Котл. Ен. III. 57. Він непотрібно злигався з жидівкою. Стор. МПр. 146. Злигався я з діяволом. Шевч. 284.
Зли́годні, нів, м. мн. Невзгоды, бедствия. Всі злигодні на мене обернулись. К. Іов. 9. Хай йому злигодні! О. 1862. VI. 90.
Зли́го́дній, я, є. Бедственный. Ой у нашій славній Україні бували колись престрашнії злигодні бездольні години. Макс. (1849). 53.
Зли́г(ну)ти, гну́, не́ш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз. НВолын. у.
Злида́рик, ка, ж. Ум. от злида́рь.
Злида́рити, рю, риш, гл. Выпрашивать, попрошайничать. Аф. 455.
Злида́рь, ря́, ж. Бедняк. Бор. 35. Має своє поле, худобу таку, а по людях робить поденно, мов який злидарь. Г. Барв. 186. Злиденні злидарі. К. ПС. 13. Ум. Злида́рик. Ув. Злидарю́ка. Аф. 455.
Злида́рька, ки, ж. Бедная женщина. Пробі доріка все: ти злидарька: прийшла від злиднів, так і підеш, нічого не получиш. Верхнеднепр. у. (Залюбовск.).
Злидарю́ка, ки, ж. Ув. от злида́рь.
Злиде́нний, а, е. 1) Бедный, несчастный. Вони люде злиденні. Ном. № 1536. Життя злиденне. К. Досв. 37. 2) Жалкий. А ну лиш, лицарю мізерний, злиденний, витязю нікчемний, виходь сто лих покуштувать. Котл. Ен. VI. 38. 3) Скряга, скупой. Багатий, а такий злиденний, що над копійкою аж труситься.
Злиде́нник, ка, м. = Злида́рь. Ото злиденник! Ном. № 2880. Г. Барв. 455, 357. Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати. К. МБ. X. 4.
Злиде́нність, ности, ж. Бедность; бедственное положение. Желех.
Злиде́нно, нар. 1) Бедно; бедственно. Злиденно живуть. Одягнений злиденно. К. ПС. 85. 2) Жалким образом. І так злиденно іскривився. Котл. Ен. VI. 81.
Зли́день, дня, м. 1) Бедняк, голыш. Скоро в злидні мене зведете, як не перестанете гулять у шинку. Канев. у. 2) = Злиде́нний 3. Бісовий злидень за копійку труситься. Канев. у. 3) К зли́дню. К чорту. Жидівочка к злидню дметься, із бурлаченька сміється. Чуб. V. 1012. 4) Во мн. ч. Бедность, нищета, злосчастие. Чуб. I. 254. К. Іов. 63. Насміхаються сусіде з наших злиднів та неволі. К. Псал. 154. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Зли́дні осі́ли. Бедность одолела. Бода́й вас зли́дні поби́ли! — пожелание несчастья, бедности. Бодай же вас, цокотухи, та злидні побили. Шевч. 68. *5) Убогое имущество, животишка. Зносили всяке збіжжя, злидні, і оддавали все на рать. Котл. IV. 60.
