Словник української мови (1927)/злидарь
| ◀ злидарити | Словник української мови З злидарь |
злидарька ▶ |
|
Злида́рь, ря́, ж. Бедняк. Бор. 35. Має своє поле, худобу таку, а по людях робить поденно, мов який злидарь. Г. Барв. 186. Злиденні злидарі. К. ПС. 13. Ум. Злида́рик. Ув. Злидарю́ка. Аф. 455.