Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133. 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693. 5) О воде: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. Гліб. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28. 7) — на чий ро́зум. Поступать как кто. Я на твій розум не зійду. НВолын. у. Зійшов на дитячий розум. НВолын. у. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. I. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. НВолын. у. *9) — на ні́вець, на пси. Ни во что обратиться, обеднеть, разориться. Сл. Нік.
Зіхо́дитися, джуся, дишся, сов. в. зійти́ся, йду́ся, дешся, гл. 1) Сходиться, сойтись вместе. Чи не зійдемося, чи не зострінемося хотя голосочком. Мет. 60. Кому на горе ідеться — велика дірка, та мала латка: і туди тягни, і туди тягни, — не зіходиться. Ном. № 1692. 2) Подниматься, подняться. Зараз ся зійшла вітровая хвиля. Гол. I. 183.
Зіхожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Зіхо́дити. ЗОЮР. I. 26.
*З'їда́тися, юся, єшся, гл. — з ким. Долго ссориться, цепляться, перекоряться. Він з усіма з'їдається. А не з'їдайся з ним, мовчи, боцім не чуєш. Крим.
З'їддя, дя, с. = З'їди. Харьк. г. Слов. Д. Эварн.
З'їдень, дня, м. С'едение. Употребл. в выражении: На з'їдень. На с'едение.
З'їди, дів, м. мн., и з'їдини, дин, ж. мн. Остатки корма травоядных домашних животных. Чуб. VII. 394.
*З'їди́тель, ля, м. Сварливый, злюка. Раз-у-раз з'їдається! З'їдитедь! Крим.
*З'їдливий, а, е. 1) Едкий. 2) В'едливый. Сл. Нік.
*З'їдна́ти, на́ю, єш, гл. и пр. = З'єдна́ти и пр.
З'їду́н, на́, м. Едун, едок, об'едало. Мало своїх з'їдунів, іще он якис лентюх іде. Шух. I. 34.
З'їжа, жі, ж. Еда, потребление, с'едение. На з'їжу чимало дечого купили. Да там з'їжі, господи! таки ж п'ять душ прогодуй що дня.
З'їжджа́ти, джа́ю, єш, гл. = З'їзди́ти. З твого двора з'їжджаю. Макс. З'їжджайте в чужу дальню сторону. Чуб. V. 505.
З'їжитися, жуся, жишся, гл. Наежиться, нахохлиться. Вх. Уг. 241.
З'ї́жка, ки, ж. = З'їжа. Хиба мала з'їжка? Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
З'їзд, ду, м. С'езд. Аж там такий з'їзд — повен двір. Рудч. Ск. II. 208.
З'їздини, дин, ж. мн. С'езд.
З'їздити, джу, диш, гл. 1) Из'ездить. З'їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221. 2) Заездить, утомить ездой. З'їздив коника, з'їздив другого. Гол. I. 383. 3) Ударить. З'їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67.
З'їзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. з'їхати, з'їду, деш, гл. 1) С'езжать, с'ехать, выезжать, выехать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з'їдеш на рівне. Ком. I. 7. 2) Уезжать, уехать. Пани під той час з'їхали у гостину кудись на чужу сторону. МВ. (О. 1862. I. 97). З'їду я од вас, мамо. Мнж. 38. 3) З'їхати з глу́зду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з'їхав! Шевч. 300. 4) З'їхати ні на́ що. Разориться, обеднеть. Ном. № 1850.
З'їздитися, джуся, дишся, гл. Из'ездиться. Був кінь та з'їздився. Ном. № 1898. Не тілько що, але й зелізо з'їздиться. Ном. № 2728.
З'їзди́тися, джу́ся, ди́шся, сов. в. з'їхатися, з'їдуся, дешся, гл. С'езжаться, с'ехаться. Там ся кажу поховати, де ся пани з'їздя. Гол. I.
З'їма́ти, ма́ю, єш, гл. Поймать. Хотіли дівчиноньку з'їмати. Гол. I. 186.
З'їсти, з'їм, з'їси́, гл. = Ззі́сти.
З'їхати, ся. См. З'їзди́ти, ся.
Зк… Все слова, начинающиеся на зк, см. на Ск.
Зла́гідливий и зла́гідний, а, е. Со-
