Словник української мови (1927)/з'єднати
| ◀ з'єґовдуватися | Словник української мови З з'єднати |
з'єднатися ▶ |
|
З'єдна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Соединить. 2) Отдать замуж. Мати та з'єднала дочку за нелюба. О. 1862. II. 58. Я з'єднала доню за султана. К. МБ. X. 12. 3) Договорить. З'єднала го пасти Угельскоє стадо. Гол. 4) — собі́. Приобресть, снискать, расположить к себе. Бо ти й суху з'єднаєш собі землю і всяка тварь прихилиться до тебе. К. Іов. 13.