катий чоловік. Каменец. у. Зірка́тий мак = Зірка́ч. Желех. *Зірка́та мере́жка. Мережка, имеющая большие дырочки. Харьк. г. Сл. Яворн.
Зірка́ч, ча, м. Дикий мак. Желех.
Зірки́й, а́, е́. Зоркий. Говірка, зірка, моторна. Мкр. Н. 12. Оченята продирать дитині, щоб було зірке. Мил. 27.
Зіркну́ти, кну́, не́ш, гл. = Зи́ркнути.
Зі́рко, ка, с. Зернышко. Зірко до зірка, то буде мірка. Ном. № 9907.
Зі́рко, нар. 1) Звездно. НВолын. у. *2) Видно. Харьк. г. Сл. Яворн.
Зірни́ця, ці, ж. Звезда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Гринч. III. 16. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. Нп. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры из глаз посыпались (от удара). Ном. № 6628. 2) Молодые деревца, выросшие из семян. Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Лебед. у. Ум. Зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила. Гол. IV. 524.
Зі́рно, нар. = Зо́ряно. Г. Барв. 207.
Зірну́ти, рну́, не́ш, гл. = Зорну́ти.
Зі́ронька, зі́рочка, ки, ж. Ум. от зі́рка.
Зі́рочний, а, е. Звездный. Еф. 13.
*Зірча́тий, а, е. Звездный, покрытый звездами. Зірчате небо. Крим.
Зіска́кувати, кую, єш, сов. в. зіско́чити, чу, чиш, гл. Соскакивать, соскочить.
Зісла́ти. См. Зсила́ти.
Зі́спити, плю, пиш, гл. = Зу́спіти. Я його зіспив під лісом. Каменец. у.
Зістава́ти(ся), таю́(ся), єш(ся), сов. в. зіста́ти(ся), та́ну(ся), неш(ся), гл. Оставаться, остаться. Все мине, а гріх зостане. Ном. № 103. Зіста́тися од кого́. Отставать, отстать от кого.
Зіставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зіста́вити, влю, виш, гл. 1) Оставлять, оставить. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44. *2) Сопоставлять.
Зіста́рити, рю, риш, гл. Состарить.
Зіста́ритися, рюся, ришся, гл. Состариться.
*Зістарі́лий, а, е. Обветшалый. Сл. Нік.
Зістрі́нути, ну, неш и зістрі́нутися, нуся, нешся, гл. = Зострі́нути, ся.
Зісхну́ти, хну́, не́ш, гл. Ссохнуть, засохнуть. В сухар зісхне. Чуб. I. 64.
Зіте́рти, тру́, треш, гл. Стереть.
Зітка́ти, тчу́, тче́ш, гл. Соткать. Стьожки, зітканії з кришталевих ниток. Стор. МПр. 74.
Зіткну́тися, кну́ся, не́шся, гл. Столкнуться.
Зітліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зітлі́ти, тлі́ю, єш, гл. Истлевать, истлеть. Шовкова хусточка від сльозів зітліла. Гол. I. 191.
Зітну́ти, тну́, не́ш, гл. = Стя́ти. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Ном. № 1249.
Зітну́тися, тну́ся, не́шся, гл. = Стя́тися. Сам на сам із перевертнем зітнуся. К. ЦН. 244.
Зітха́ння, ня, с. Вздох. Не хлібом я, зітханнями годуюсь. К. Іов. 9.
Зітха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зітхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до бога. Чуб. № 1088. 2) — ду́ха. Испустить дух. Се промовивши, зітхнув духа. Єв. Л. XXIII. 46.
*Зітха́ч, ча́, м. Вздыхатель. Тавр. г. Сл. Яворн.
*Зітха́чка, ки, ж. Вздыхательница. Тавр. г. Сл. Яворн.
Зіха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зіхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Разевать, разинуть (рот). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. Ном. № 10827. 2) Зевать, зевнуть. Лежить та зіхає на все горло. Мир. ХРВ. 308. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зіхнув, потягся і подався на слободу. ХС. III. 56. 3) Испускать, испустить дух (об умирающем). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати. Волч. у. (Лободовск.).
Зіхідни́й, а́, е́. Всхожий, годный для посева (о семенах). Пшениця… умолотна… зіхідна. Чуб. III. 456.
Зіхну́ти. См. Зіха́ти.
Зіхо́дити, джу, диш, сов. в. зійти́, йду́, деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес Єв. М. I. 11. 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. II. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти.
