Здоби́чний(ній), а(я), е(є). 1) Доставшийся в добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220. 2) Хищнический. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.
Здоби́чник и здоби́шник, ка, м. Разбойник, хищник. Рудч. Чп. 100. Ой як взяли наші чумаченьки з-під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Нп.
Здо́біль, нар. В изобилии. І корсеток здобіль, і плахот, і спідниць… Всього в мене здобіль. Скриня як налита. Г. Барв. 227.
Здо́бритися, рюся, ришся, гл. Умилосердиться, проявить доброту. Підпроси… щоб не дуже бив, а може здобриться, по кожушку тільки буде ляпати. О. 1862. VIII. 18.
Здобрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Подобреть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170.
*Здобу́ваний, а, е. Приобретаемый, получаемый. Сл. Дубр.
Здобувани́на, ни, ж. = Здобу́ток.
*Здобува́ння, ня, с. Добывание. Сл. Тутк.
Здобува́ти, ва́ю, єш, сов. в. здобу́ти, бу́ду, деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, приобретать, приобресть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Що за користь чоловікові, коли здобуде світ увесь? Єв. Мр. VIII. 36. Розуму за гроші не здобудеш. К. Іов. 60.
Здобува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. здобу́тися, бу́дуся, дешся, гл. Добывать, добыть что, раздобывать, раздобыть, разжиться на что. Здобувся добре сіромаха. Ном. № 4028. Употребл. по большей части с предл. на: На кращі почуття і задуми здобутись. К. ХП. 71.
Здобу́ти, ся. См. Здобува́ти, ся.
Здобу́ток, тку, м. 1) Приобретение. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. I. 140.
*Здобуття́, тя́, с. 1) Приобретение. 2) Добывание. Сл. Нік.
Здо́вга, нар. Длинно. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Гол. II. 17.
Здовжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Сделать длинным. Аф.
Здовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. здовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить, удовольствовать. Розуму, — чув не раз я од учених, — ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого бога гнівити, — усім бог здовольнив. Г. Барв. 424.
*Здовольня́тися, ня́юся, ня́єшся, сов. в. здовольни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Удовлетворяться, удовлетвориться, удовольствоваться. Сл. Нік.
Здо́га́д, ду, м. Догадка. Г. Барв. 308. Дава́ти на здо́гад. Давать понять. *Говори́ти на здо́гад. Давать понять. Сл. Нік.
Здога́дувати, дую, єш, сов. в. здогада́ти, да́ю, єш, гл. Вспоминать, вспомнить. Як я собі догадаю, як ми ся любили. Гол. II. 749.
Здога́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. здогада́тися, да́юся, єшся, гл. Догадываться, догадаться. А соцький ся здогадав, штирі хлопці варти дав. Чуб. V. 977.
Здоганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. здогна́ти, здожену́, не́ш, гл. Догонять, догнать. Жінка за їм у погоню вози здоганя, воли заверта. Чуб. V. 527.
Здогі́н, го́ну, м. Доганка, погоня. На здогі́н. В догонку, в погоню. Я за ним на здогін, — на тобі макогін. Чуб. V. 1160.
Здогна́ти. См. Здоганя́ти.
Здого́нити, ню, ниш, гл. = Здоганя́ти. Хто два зайці гонить, жадного не здогонить. Ном. № 483.
Здого́нки, нок, ж. мн. = Здогі́н. Петро… зараз верхи та на здогонки за Иваном. Гринч. II. 282.
*Здого́ня, ні, ж. Погоня, догонка.
Здоїння, ня, с. Доение. Шух. I. 192.
Здоїти. См. Здо́ювати.
Здо́йма, ми, ж. 1) Крючок при ловле рыбы зимою не́водом. Полт. г. *2) Под'емный крюк, кран, вообще под'емное приспособление. Того дуба доведеться здоймою підіймати, а тоді вже розвореного воза заводити. Пир. у., Конон.
