Словник української мови (1927)/здобувати
| ◀ здобування | Словник української мови З здобувати |
здобуватися ▶ |
|
Здобува́ти, ва́ю, єш, сов. в. здобу́ти, бу́ду, деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, приобретать, приобресть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Що за користь чоловікові, коли здобуде світ увесь? Єв. Мр. VIII. 36. Розуму за гроші не здобудеш. К. Іов. 60.