тить внимание. Що б він мені не росказував, а все було увагу зверне на те, що який гріх чіпати що чуже. Г. Барв. 360. 2) Сворачивать, своротить на кого (вину). Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Харьк. Звикли усе на инших звертати, а себе неповинними в своїй біді чинити. К. Гр. Кв. XXXII. *На тобі, дівчино, з вісім же кіп хліба та зверни, дівчино, на старого діда (що дитина від нього). Герм. К. 3) Возвращать, возвратить. 4) Только сов. в. Скинуть, сбросить. Кобила хоче лошя звернуть. НВолын. у. *5) Склоняться (о времени). Як звертає з півночи (когда время склонится за полночь) та перші півні закукурікають, то нечиста сила тікає. Крим.
Зверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. зверну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) = Зверта́ти 1. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. Макс. (1849). 20. 2) Возвращаться, возвратиться. Я ще… звернусь, поки ви приїдете. Г. Барв. 34. Пішов козак в Запорожжя, — коли б не звернувся. Чуб. V. 940. 3) Обращаться, обратиться. Звертається до козаків понуро і з грімною мовою. Стор. МПр. 161. 4) О лезвии: гнуться, согнуться, свернуться. Звернулася сокира. НВолын. у. 5) Наклоняться, наклониться, искривиться. Хата звернулася. Радомысл. у. *6) — на що. Обращать внимание на что-нибудь, принимать в соображение что-нибудь. Є такі дядьки, що на ось на що звертаються: кажуть, що в дневі є нещасливі минути, що тоді не можна сіяти, а другі на це ніколи не звертаються. Крим.
Зверті́ти. См. Зві́рчувати.
Зверті́тися, чу́ся, тишся, гл. Свертеться. Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик! чик! (Загадка: віник). Ном., стр. 300, № 335.
Зверх, нар. Поверх, сверх. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Чуб. V. 1126. Один зверх одного. Рудч. Ск. I. 4.
Зверхду́ба, ба, м. Название сказочного богатыря, жившего на деревьях. Гринч. II. 344, 345.
Зве́рхник, ка, ж. Начальство, старший, власть имущий. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.
Зве́рхність, ности, ж. 1) Верховность. Гаряча моя прихильність до них давала мені право їм дорекати і присвоювати собі ніби якусь над ними зверхність. К. ХП. 11. 2) Власть. Не дають твоїй гетьманській зверхності розширятись по Вкраїні. Кул. Ч. Рада, 106. 3) Начальство.
Зве́рху, нар. Сверху. В вербі корень підмиває, зверху вершок усихає. Чуб. III. 205. Неха́й ва́ше зве́рху бу́де. Пусть будет по-вашему. Ном. № 4963. Ум. Зверше́чку. Ном. № 4671.
*Зверца́дло, ла, с. Отверстие в стене для окна, оконная дыра, окнище, оконный просвет. Крим.
Зве́ршувати, шую, єш, сов. в. зверши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Насыпать верх. Насипав мірку жита та ще й звершив. 2) Миновать верховье. Звершити балку. Александров. у.
*Звесели́тель, ля, м. Увеселитель, развлекатель. Прийшов звеселитель наш — зараз усі сміятимуться, а то були аж поснули. Крим.
Звеселі́ти, лі́ю, єш, гл. Повеселеть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35).
Звеселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. звесели́ти, лю́, ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Макс. (1849), 73. Моє серце звесели. КС. 1882. XII. 496.
Звеселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. звесели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Радоваться, обрадоваться, возликовать. Як зрадувалась та звеселилась Петрикова мати: як діждемо літа та вродить жито, — буде з ким жито жати. Гринч. III. 549. Нехай предки звеселяться у забутих трунах. К. Досв. 89.
Звести́, ся. См. Зво́дити, ся.
Звече́ряти, ряю, єш, гл. Поужинать. Вх. Лем. 418.
Зве́чора, нар. Накануне вечером. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном. № 2400.
Звечорі́ти, рі́ю, єш, гл. Повечереть.
Звива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зви́ти,
