Словник української мови (1927)/зводити
| ◀ зводитель | Словник української мови З зводити |
зводитися ▶ |
|
Зво́дити, джу, диш, сов. в. зве́сти́, веду́, де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. К. Досв. 129. Катерина з болящої і очей не зводить. Шевч. 120. — з ро́зуму, з ума́. Сводить с ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Ном. № 3076. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Гол. I. 107. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Мет. 14. Аж він мене молодую із умочка зводить. Лавр. 14. — з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. Рудч. Ск. I. 136. — з хазя́йства. Сделать бедным, расстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» Г. Барв. 195. 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. Гринч. *Зво́дити ха́ту. Воздвигать, строить дом. Н.-Левиц. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. АД. I. 217. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стор. МПр. 55. Без трепету зведеш на його очі. К. Іов. 50. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. АД. I. 15. Звів корогву. АД. I. 17. Лисий віл усіх людей звів. Ном., стр. 291, № 43. *Зве́сти́ бу́чу. Поднять крик, шум. Харьк. г. Сл. Яворн. 4) Сводить, свести вместе, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. Стор. МПр. 56. А зведи їх очі на очі. Гринч. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськії ріки. Шевч. 238. Зве́сти́ бро́ви. Нахмуриться. Сим. 99. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Мет. 54. Чорт не спить, але людей зводить. Ном. № 194. Так ви мене звели в моїй надії. К. Іов. 14. Зве́сти́ ді́вку. Обольстить и бросить девушку. *6) Сочинять, выдумывать. Баби звели брехню. Сл. Яворн. 7) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. Гліб. 8. Зве́сти́ ні на́що. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? Котл. Ен. II. 6. Зво́дити пі́сню. Сбиваться в мелодии. Уманск. у. 8) Истреблять, истребить, *изводить, извести. Не можна сарани зводить… гріх за се. О. 1862. II. 54. Тільки готове зводить. Г. Барв. 322. *— час. Попусту тратить время. Годі! не зводьте часу ні собі, ні мені. Кон. «Баба Явдоха». 9) — дух. Переводить, перевести дух, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. Макс. 175. А ви дайте мені дух звести. МВ. I. 87. 10) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взгляд, посмотреть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. Чуб. V. 200. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. Каменец. у. 11) — на о́чі кому́. Обращать, обратить чье внимание на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули. МВ. II. 130. *12) — на о́чі кого́. Устроить очную ставку кому. Тра їх на вічі звести. Крим.