компот. На святий вечір варять кутю та звар. Крим. 2) Отвар. Желех.
Звари́ти, рю́, риш, гл. 1) Сварить. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику. Чуб. III. 107. 2) Сковать вместе (два куска железа). Треба залізо зварити докупи. Черк. у.
Звари́тися, рю́ся, ришся, гл. Свариться.
Зварія́тіти, тію, єш, звар'юва́ти, р'ю́ю, єш, гл. Сойти с ума. Зваріятів Максим. НВолын. у. Чи не звар'ював він зовсім, чи не здурів він? Левиц. I. 528.
*Зва́рок, рку, м. Декокт, что-либо вываренное, остаток после выварки.
Зваря́льня, ні, ж. = Жлу́кто. См. Зваря́ти. МУЕ. III. 34.
Зваря́ти, ря́ю, єш, гл. = Золи́ти. Зваряти, деінде в горах повідають: золити шматє. Перепране, чи відіпране шматє кладуть до зваряльні, або якого цебра, посипують попелом, наливають кип'ячою водою і кидають роспалене на огні камінє. МУЕ. III. 33. А в п'ятницю рано хусти зваряли. Нп. Левиц. (Правда, 1868, 12).
Зва́ти, зву́, зве́ш, гл. 1) Звать, называть. Нехай мати буде знати, кто зятем звати. Чуб. III. 125. 2) Призывать.
Зва́тися, зву́ся, зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жила Дідона, а город звався Карфаген. Котл. Ен. Був собі чоловік, — Остапом звався. Рудч. Ск. I. 63. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 17. *Вона зветься Василина. Н.-Лев. «Буря.».
Зве́дени́ця, ці, ж. Обольщенная мужчиной девушка, имевшая ребенка. Вх. Зн. 21. *Черемш.
Зведе́нник, ка, м. Сводчик, посредник при сделке; сводник. Давай, батьку, гроші, — каже прихожий зведенник: упустимо сього коня, — другого не знайдеш такого. Кух. (О. 1861. X. 22).
*Зве́дення, ня, с. 1) Приведение (к чему-либо, — напр., к общему знаменателю). Сл. Дубр. 2) Сводка. 2) — на о́чі. Очная ставка.
Зведеню́к, ка, м., и зведеня́, ня́ти, с. Один из сводных детей. Та й діти між собою часто б'ються — надто бабина дочка: звичайно, як зведенята. Рудч. Ск. II. 54.
*Зведеню́цтво, ва, с. 1) Сводные дети. 2) Положение семьи при сводных детях. Сл. Нік.
Звезти́, ся. См. Зво́зити, ся.
Звелича́ти, ча́ю, єш, гл. Почтить, оказать честь; восхвалить. Гринч. III. 495. Як же ж можна, щоб не звеличати його. НВолын. у. Ми ж тебе, Оксанко, звеличаємо. Гринч. III. 48.
Звели́чувати, чую, єш, сов. в. звели́чити, чу, чиш, гл. Делать, сделать великим, возвышать, возвысить. Здобудеш, хлоню, слави, зміркувавши, чия тебе звеличує держава. К. ЦН. 257.
Звелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велеть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.
Звені́ти, ню́, ни́ш, гл. = Дзвені́ти. Текла річенька, звеніла. Чуб. III. 150.
Звенькоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Звенеть. У Кременці звенькотить, як по каменю їдеш. НВолын. у.
Звербува́ти, бу́ю, єш, гл. Завербовать. В Бердичеві славнім місті звербували хлопців двісті. Макс. 161.
Зверга́ти, га́ю, єш, сов. в. зве́ргнути, ну, неш, гл. Извергать, извергнуть. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому господь блювати. К. Іов. 44. Померші діти, недоноски, що мати звергла. Г. Барв. 350.
Звере́снути, ну, неш, гл. Вскрикнуть. Як звереснули люде — не хочемо! НВолын. у. Звереснув та й побіг. НВолын. у.
Зверете́нитися, нюся, нишся, гл. Закружиться, завертеться; *переносно: впасть в неистовство. Таку ману пустив, що я так на місці й зверетенилась. Черк. у.
Зверзти́, зу́, зе́ш, гл. Сказать чепуху, смолоть. Приїхали з борозни та чорзна-що й зверзли.
Зверта́ти, та́ю, єш, сов. в. зверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. АД. I. 15. *Звертай з дороги: їде пан безногий. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. В'я́зи зверну́ти. Свернуть шею. Г. Барв. 112. Ува́гу зверну́ти на. Обра-
