міркувате, таке, що хоч за вітром пусти. Крим.
Зва́ба, би, ж. Приманка, обольщение.
Звабли́вий, а, е. Обольстительный, прелестный.
Звабля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зва́бити, блю, биш, гл. Приманивать, приманить, привлекать, привлечь, прельщать, прельстить. Не могла звабити калачем, а потім тяжко було відбити бичем. Ном. № 8771.
Зва́га, ги, ж. Отвага, смелость.
Зваго́м, нар. Медленно, нескоро. Не біжи, не йди швидко, звагом. НВолын. у.
Зва́да, ди, ж. Ссора, распря, раздор. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. Ум. Зва́дка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.
Зва́дитися, джуся, дишся, гл. Ссориться. У кого вийде яка звада на новий рік, — цілий рік звадитиметься. Ном. № 13411.
Зва́дка, ки, ж. Ум. от зва́да.
Звадли́вий, а, е. Вздорливый, сварливый, бранчивый.
Звадли́во, нар. Досадно, неприятно. К. ЧР. 25.
Зва́дник, ка, м. Спорщик, забияка.
Зва́дниця, ці, ж. Спорщица, любящая ссориться.
Зважа́ти, жа́ю, єш, сов. в. зва́жити, жу, жиш, гл. Обращать, обратить внимание. Не зважала вона, що темная ніч, пішла вона в чистеє поле пріч. Чуб. V. 896.
*Зва́жений, а, е. Взвешенный. Сл. Дубр.
Зва́жити, жу, жиш, гл. 1) Свесить. О, хто б узяв та зважив моє горе. К. Іов. 13. 2) Взвесить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. К. (О. 1862. III. 22). 3) См. Зважа́ти.
Зва́житися, жуся, жишся, гл. Отважиться, осмелиться, решиться. Не зважилась розлучати, поблагословила. МВ. II. 21.
*Зва́жли́вий, а, е. Решительный. І хотів би я забрати собі тую шапку, та не зважуся. — Ну, то хтось прийде зважливий, тай забере собі, а тобі буде дуля. Крим.
Звакува́ти, ку́ю, єш, гл. Потерять время, пробыть праздным. Ось я піду в жнива пшениці й жита жать, то, часу марне щоб, мовляв, не звакувать, скошу і свій горох. Г.-Арт. (О. 1861. III. 96).
Звал, лу, м. Сваливание, упад. Бий мати до звалу. Подольск. г.
Звалаши́ти, шу́, ши́ш, гл. Выхолостить. Константиногр. у.
Звали́ти, ся. См. Зва́лювати, ся.
Зва́лище, ща, с. Развалины. Ворони з граками по звалищах літають. К. Досв. 221.
Звалі́ння, ня, с. = Звал. Впиваються до зваління з ніг. Левиц. (Правда, 1868, 556).
Звалови́тий, а, е. Неповоротливый, медлительный. Зваловитий кінь. Вх. Зн. 21.
Звалува́ти, лу́ю, єш, гл. Удалиться, уйти, улететь (о многих). Е, чого тут, у ціх степах і не було? Птиці тієї, звіру!.. Звалувало десь у чужі краї. Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.
Зва́лювати, люю, єш, сов. в. звали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. О. 1862. IV. 39. Звалять дуба в кручу. Хата, 67. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валюшах. Харьк. у.
Зва́люватися, лююся, єшся, сов. в. звали́тися, лю́ся, лишся, гл. Сваливаться, свалиться, повалиться. Не дай, боже, звалитися під тином. Ном. № 8302. Прийшов Василь додомоньку, на постіль звалився. Чуб. V. 434.
Зваля́ти, ля́ю, єш, гл. = Звали́ти (Зва́лювати).
Зваля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) = Звали́тися. 2) Пропасть без пользы валяясь.
Звандрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Змандрува́ти. Звандрували одно поле. Чуб. V. 631.
Зва́ння, ня, с. 1) Звание. Звання козацьке, а життя собацьке. Ном. № 790. 2) В арифметике: наименование. Ме́нше, ста́рше зва́ння. Меньшее, большее наименование. К. Грам. 125, 123, 113. *3) І зва́ння нема́. Не осталось и следа. Звен. у.
*Звар, ру, м. 1) Рождественский
