Словник української мови (1927)/звада
| ◀ звагом | Словник української мови З звада |
звадитися ▶ |
|
Зва́да, ди, ж. Ссора, распря, раздор. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. Ум. Зва́дка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.
| ◀ звагом | Словник української мови Борис Грінченко З звада |
звадитися ▶ |
|
Словник української мови — З
звада
Борис Грінченко
1927
Зва́да, ди, ж. Ссора, распря, раздор. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. Ум. Зва́дка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.