ниться. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. III. 327. 3) Лишаться, лишиться. З добрим думцею князь високого стола додумається, а з лисим думцею і малого стола збудеться. Ном. № 946.
*Збу́дження, ня, с. 1) Пробуждение. 2) Возбуждение. Сл. Нік.
Збу́джувати, джую, єш, сов. в. збуди́ти, джу́, диш, гл. Пробуждать, пробудить, будить, разбудить. Його сонного будили, не збудили. Макс. (1849), 27.
Збу́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. збуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться. *(Уві сні) нараз вибухла сильним плачем і плачучи аж збудилася. О. Коб. «Ніоба».
Збудува́ння, ня, с. Построение.
Збудува́ти, ду́ю, єш, гл. Построить; соорудить, создать. Збудуй хату з лободи, та в чужую не веди. Нп. Ой коли б я знала, що буду вмірати, то б я сказала труну збудувати. Чуб. III. 155. Чоловік збудував башту. Єв. Мр. XII. Еней збудує сильне царство. Котл. Ен. I. 13.
Збу́дь-вік, ка, об. Отживший, очень старый, дряхлый от старости. Перша збудь-вік Пріська Чирянка, змолоду не раз сиділа в куні, позводила на той світ аж трьох мужиків. Кв. II. 87.
Збу́дьок, дька, м. Малоценный предмет, продаваемый так — лишь бы сбыть с рук. Молоді воли — на роботу, а ціна — збудьок. Хорольск. у.
Збуй, збу́я, м. = Збій 2. Ой горе, чорний збую, поб'є тя наша кров. Федьк. I. 86.
Збу́й-вік, ка, м. 1) = Збу́дь-вік. Волын. г. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. Подольск. г. 2) Мн. Мелкое или малоценное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли. Луб. у.
Збуйнува́ти, ну́ю, єш, гл. Забушевать. Де взялись буйні вітри — збуйнували, та комаря на поміст ізвалили. Чуб. V. 1169.
*Збунто́ваний, а, е. Возмутившийся, восставший.
Збунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Взбунтовать. Зробилося діло, жидів збунтувало. Чуб. V. 1160.
Збунтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Взбунтоваться. Збунтувалась Україна, пани і ляхи. Макс. (1834), 125.
Збур, ру, м. Триппер. Вх. Зн. 20.
Збу́рення, ня, с. 1) Разрушение, ниспровержение. 2) Волнение, возмущение.
Збу́рити, ся. См. Збуря́ти, ся.
Збурлакува́тіти, тію, єш, гл. Сделаться бурла́кою, т. е. бездомным. Аф. 447.
Збурма́ти(ся), ма́ю(ся), єш(ся), гл. Собраться. А в неділеньку вранці да бояри збурмали, да на море стріляли, на білую да лебедочку. Мет. 175. Збурмались вони під рясні дуби, чекаючи отамана на раду собі. Нп.
Збу́рник, ка, м. Раст. Tormentilla erecta. Лв. 102. См. Ку́рєче зі́ллє.
Збур'янува́тіти, тію, єш, гл. О траве: засориться сорными травами. Аф. 447.
Збуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. збу́рити, рю, риш, гл. 1) Разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить. Мов городи, що ти збурив, пам'ять його зникла. К. Псал. 17. 2) Волновать, взволновать, возмущать, возмутить. Та дума блискавкою мигнула в його голові, збурила всю кров. Левиц. I. 249.
Збуря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. збу́ритися, рюся, ришся, гл. Возмущаться, возмутиться, взбунтоваться. Збурились люде. НВолын. у.
Збут, збу́ту, м. Сбыт. Оце ж який на них збут великий. Гацц. Аб. 62.
Збутві́лий, а, е. Сгнивший, испортившийся.
Збутві́ти, ві́ю, єш, гл. Испортиться, сгнить.
Збу́ти, ся. См. Збува́ти, ся.
Збу́ток, тку, м. 1) = Збут. О. 1862 IX. 72. 2) Исполнение.
Збу́тяно, нар. Сбыто с рук. Продав, аби збутяно. НВолын. у.
Збуча́віти, вію, єш, гл. Одеревенеть. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло. О. 1861. XI. Свид. 30.
*Збуя́ти, я́ю, єш, гл. Пойти в стебель (а не в колос). Тут жита сіяти не варто, бо як випаде дощове літо, то воно тобі збуяє геть і зерно буде за-
