Словник української мови (1927)/збій
| ◀ збіжний | Словник української мови З збій |
збійник ▶ |
|
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойник. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.
| ◀ збіжний | Словник української мови Борис Грінченко З збій |
збійник ▶ |
|
Словник української мови — З
збій
Борис Грінченко
1927
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойник. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.