Затрі́патися, паюся, єшся, гл. Затрепетать, забиться. Його серце дуже, дуже затріпалось у грудях. Левиц. Пов. 192.
Затріпота́ти, почу́, чеш, гл. = Затріпоті́ти. Затріпотало… серце. Млак. 99.
Затріпота́тися, почу́ся, чешся, гл. = Затріпоті́ти. Затріпоталось серденько. Млак. 101.
Затріпоті́ти, почу́, чеш, гл. Затрепетать. Стор. II. 172. Вона як жар почервоніє і затріпотить. Стор. МПр. 33. Квіточки затріпотіли. Г. Барв. 219.
*Затріскоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Затрещать. 2) Быстро заговорить, закричать. Крим.
*Затрі́снути, ну, неш, гл. 1) Забить, заколотить. Показала рий і ворота сокирою затріснула наглухо. Лепкий. 2) Захлопнуть. Пішов та й двері затріснув. Умань. Ефр.
Затріща́ти, щу́, щи́ш, гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. К. Іов. 81. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21.
*Затро́ювати, о́юю, єш. См. Затру́ювати.
Затрою́дити, джу, диш, гл. Отравить. Затроюжене нещастям серце. Мир. ХРВ. 204.
Затруби́ти, блю́, биш, гл. 1) Затрубить. Тепер, дівчино, затруби собі в кулак. Чуб. V. 408. Та як затрубить та в роговицю. Чуб. III. 291. 2) Завыть. Не затрубить так пес, як вовк. Ном. № 7345. За козаком всі звіри затрубили. Гол. I. 105.
Затру́д, ду, м. Труд, усилие. Шкода, мамо, затруду твого: не найдеш ти віночка мого. Гол. I. 285.
Затруїти. См. Затру́ювати.
Затруси́ти. См. Затру́шувати.
Затруси́тися, шу́ся, сишся, гл. 1) Затрястись. Затрусився мов у трясці. Ном. 2) Задрожать. Земля затрусилась. ЗОЮР. I. 166. Мов Каїн затрусивсь увесь. Котл. Ен. I. 30. Ото подививсь вовк і увесь затрусивсь. Рудч. Ск. II. 18.
Затрухля́віти, вію, єш, гл. Сделаться трухлым.
*Затру́шений, а, е. 1) — чим. Посыпаный чем-либо. 2) О человеке: замухрышка. 3) О чем-либо: плохонький. Пир. у., Конон.
Затру́шувати, шую, єш, сов. в. затруси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Посыпа̀ть, посыпать чем, засыпать чем. Як де попріло, — затрушують гречаним борошном. Грин. II. 320. Як докопаю, — хворостняком затрушу. Мнж. 2. О, як затрусить зеленим маком, то тільки держись берега! (О человеке, который засыпает укорами, бранью и пр.). Ном. № 3359. 2) Только сов. в. Затрясти. З'їхали на грудувату дорогу, то так затрусило. Гринч.
Затру́ювати, юю, єш, сов. в. затруїти, рую́, їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядом. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.
Затрю́хати, хаю, єш, гл. Побежать мелкой рысцой.
Затрясти́, су́, се́ш, гл. Затрясти. Його трясця затрясе. Стец. 42. Дух затряс ним. Єв. Мр. IX. 20.
Затрясти́ся, су́ся, се́шся, гл. = Затруси́тися. Пекло затряслося. КС. 1882. IV. 171. Щоб над тобою земля затряслась! Ном. № 3796. Не біймось, хоч би світ затрясся і гори провалились в море. К. Псал. 110.
Затуга́віти, вію, єш и затугну́ти, гну, неш, гл. Загустеть, затвердеть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Каменец. у. Трохи хай глина затугне, тоді можна ще замазать. Канев. у. См. Затужа́віти.
Затужа́вілий, а, е. Загустелый, затверделый, уплотнившийся. *Дощу й сліду вже немає, а земля така затужавіла, що дорога аж вилискує. Пир. у., Конон.
*Затужа́віння, ня, с. Отвердение. Сл. Дубр.
Затужа́віти, вію, єш, гл. = Затуга́віти. Затужавіла капуста. Змиев. у.
Затужи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Затужить, загоревать, затосковать. Затужила дівчина за мною. Чуб. V. 259. 2) Заплакать горестно с причитаньями. Як же заридає Катря, як затужить!
