Затанцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Увлечься танцами. Катря до впаду не затанцюється, не россердиться до сварки. МВ. II. 83.
Зата́нчити, чу, чиш, гл. = Затанцюва́ти.
Затараба́нити, ню, ниш, гл. 1) Забарабанить; застучать. Здалось, що як неначе ложками на лаві затарабанило; думаю, певно кіт. Драг. 63. 2) Задевать, затащить.
Затарасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Завалить хворостом (топь). 2) Преградить (путь). В болоті загрузла і заднім путь затарасувала.
Затарасува́тися, су́юся, єшся, гл. Увязнуть в грязи. Оттут їхала пані у кареті та як затарасувалась у багні, то насилочку двома парами волів витягли. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Зата́скувати, кую, єш, сов. в. затаска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Затаскивать, затащить куда-нибудь. Собаки десь уже і ягня (зарізане) затаскали. Мнж. 134. 2) = Запрото́рити 2. Тимоху (попа, за кару) затаскали в манастир, та ще й на дев'ять місяців. Св. Л. 300. 3) Занимать, занять притащенными предметами известное место. Затаскав цареві дровами увесь двір. Мнж. 41. *4) Затаскивать, завалить (яму). Затаскай оті копці, щоб кобила ноги не звихнула. Пир. у., Конон.
Затасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Задевать, заложить неизвестно куда, забросить, запропастить. Куди се ти віника затасувала? 2) Замять, затереть. Там у волості й затасували моє діло. Черк. у.
Затахлува́ти, лу́ю, єш, гл. Запропастить. Затахлував усю худобу і кінця не знайдеш.
Зата́ювати, та́юю, єш, сов. в. затаїти, таю́, їш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила діва сина, хтіла затаїть. Чуб. III. 368. І дух від ляку затаїв. Котл. Ен. Затаївши дух, пильно на неї дивився. Стор. МПр. 76.
Зата́юватися, та́ююся, єшся, сов. в. затаїтися, таю́ся, їшся, гл. 1) Скрываться, скрыться, укрываться, укрыться. Затаївся духом і тілом. НВолын. у. 2) Отпираться, отпереться, не признаваться, не признаться. Затаїться, та й що хоч йому роби. НВолын. у.
Затве́рджувати, джую, єш, сов. в. затверди́ти, джу́, ди́ш, гл. Утверждать, утвердить.
Затверді́лий, а, е. Загрубелый, затвердевший. Серце бо їх затверділе. Єв. Мр. VI. 52.
Затверді́ти, ді́ю, єш, гл. Затвердеть. І у силі, в добрі як скала затвердій. Рудан.
Затве́рднути, ну, неш, гл. = Затверді́ти. Затвердло поле й не вореш. Каменец. у.
Зате́клий, а, е. Затекший.
Затекти́. См. Затіка́ти.
Зателе́нькати, каю, єш, гл. = Задзеле́нькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Хата, 95. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники. Мир. Пов. II. 129.
Зателе́па, пи, об. Неряха. МВ. (КС. 1902. X. 152). Осе ше зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, запаска теж, пояс аж по землі волочеться. Брацл. у. Уже й вечір минає; а як вечір проминув, — зателепа прилинув. Гринч. III. 652.
*Зателе́паний, а, е. Неряшливый, забрызганный. Сл. Нік. Ти сама стидайся, багачко зателепана! — закричала Анна. Франко.
Зателе́панка, ки, ж. Неряха. Желех.
Зателе́пати, паю, єш, гл. = Затала́пати. Желех.
Зателе́патися, паюся, єшся, гл. = Затала́патися. Так зателепався, як жид. Ном. № 11273.
Зателе́пкуватий и зателе́пуватий, а, е. Неряшливый. Каменец. и Брацл. у.у.
Зателіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Заболтаться, закачаться. 2) = Затала́патися. Зателіпалась як свиня. Змиев. у.
Зате́мне́ння, ня, с. Затемнение, помрачение. Затемнення історії. К. Кр. 23. * — со́нця. Солнечное затмение. Сл. Нік.
Зате́мніти, нію, єш, гл. Ослепнуть.
Зате́мнювати, нюю, єш, гл. = Затемня́ти. Затемнює євангельський завіт. К. ПС. 62.
