Словник української мови (1927)/запроторювати
| ◀ запротивити | Словник української мови З запроторювати |
запрохання ▶ |
|
Запрото́рювати, рюю, єш, сов. в. запроторити, рю, риш, гл. 1) Запропащать, запропастить, *девать, засунуть. Сл. Нік. 2) Ссылать, сослать, засадить, упрятывать, упрятать, отдать. В куну запроторив. Ном. № 3925. Запроторили аж у друге село та й досі вісточки об неї (дитині) не маємо. Стор. I. 12. *Приїхали від чорного царя, щоб запроторити в неволю наших дівчат. Коц.