Гол. IV. 539. Пусти, пусти, Івасеньку, із застілля, та погляжу я по надвір'ю. Мет. 175. Сидять по застіллю. Мил. 156. Ум. Засті́ллячко. Сами сидять по застіллячку. Грин. III. 481.
Засті́лок, лку, м. Постель. Вх. Лем. 417.
Засті́льний, а, е. Застольный. Розговорились, трапезуючи… Постановили громадою застільною так… К. Д. Серце, 19.
Застовбу́рчуватися, чуюся, єшся, сов. в. застовбу́рчитися, чуся, чишся, гл. О волосах, шерсти: ставать, стать вверх, дыбом.
Застогна́ти, ну́, неш, гл. Застонать. Марко застогнав і почав рвать на собі волосся. Стор. МПр. 23. Застогнали, заплакали церковнії мури. К. Досв. 211. Загула, застогнала земля під козацькими підківками. Левиц. I. 16.
Застолі́тній, я, є. Имеющий более ста лет. І сідая, і горбата, мабуть застолітня. Мкр. Н. 32.
Засторо́нок, нку, м. Боковое отделение в клу́ні, в комнате, в амбаре, боковой придел в церкви и пр. Чуб. VII. 397. Показав засторонки, повні пшениці арнаутки. Левиц. Пов. 194.
Засторцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) = Запрото́рити. Куди це ти засторцювала мою ложку? Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Та я його засторцював у наймити. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. *2) Поставить торчком, заткнуть стоймя.
Засторчи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Застроми́ти. В болото вершу засторчив. Греб. 369. *2) = Засторцюва́ти 2.
*Застосо́вувати, вую, єш, сов. в. застосува́ти, у́ю, єш, гл. Применять, применить. Сл. Нік.
Засто́ювати, то́юю, єш, сов. в. засто́яти, стою́, їш, гл. — че́ргу. Стоять, ожидая очереди. Паничі мусили застоювати коло неї чергу навіть на польку. Левиц. Пов. 40.
Засто́юватися, то́ююся, єшся, сов. в. застоя́тися, стою́ся, їшся, гл. Застаиваться, застояться. Кінь на стані трохи застоявсь, треба його проїздити. Грин. II. 12.
Засто́яний, а, е. Застоявшийся. Застояні стіжки, аж погнила солома. Каменец. у.
Застраха́ти, ха́ю, єш, гл. = Застра́шувати. Мир. ХРВ. 127.
Застраши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Испугаться, устрашиться. Драг. 61.
Застра́шувати, шую, єш, сов. в. застраши́ти, шу́, ши́ш, гл. Устрашать, устрашить, испугать, запугать. Та не всіх же хижа сила людоїдством застрашила. К. Досв. 112.
Застрекота́ти, чу́, чеш и застрекоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Застрекотать. Застрекотіли коники, заспівали пташечки. Стор. МПр. 22.
Застре́лити, лю, лиш, гл. Застрелить. Застрель сина свого Сачка. Чуб. I. 154.
*Застре́литися, люся, лишся, гл. Застрелиться. Її чоловік застрелився. Крим.
Застриба́ти, ба́ю, єш, гл. Запрыгать.
Застрива́ти, ва́ю, єш, гл. Повременить, обождать немного.
Застро́млювати, люю, єш, сов. в. застроми́ти, млю́, миш, гл. Втыкать, воткнуть, вонзить. Застромили ножа у стіл. Рудч. Ск. I. 148. Змій перекинувся голкою. Вона взяла, застромила його в стіну. Рудч. Ск. I. 22. Та виломлю калинову вітку, та застромлю за білу намітку. Мет. 234.
Застру́гувати, гую, єш, сов. в. заструга́ти, жу́, жиш, гл. Застрагивать, застрогать, заострить.
Застру́плюватися, лююся, єшся, сов. в. заструпи́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Струпеть, заструпеть, покрыться струпьями.
Застрява́ти, ряю́, є́ш и застряга́ти, га́ю, єш, сов. в. застря́ти, ря́ну, неш и застря́гти, гну, неш, гл. Застревать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Ном. № 12665. Як то нам застряти у неволі вічній? МВ. II. 46. З… лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Левиц. I. 162. Піде собі у двір, та там і застрягне. Св. Л. 246.
*Застря́глий, а, е. Застрявший, завязнувший. Сл. Нік. А після довго чув ще у зморшках обличчя чужий застряглий погляд. Коцюб.
*Застря́гнути, ну, неш, гл. См. За-
