Зарум'я́нити, ню, ни́ш, гл. Зарумянить.
Зарум'я́нитися, нюся, нишся, гл. Зарумяниться. Хата, 189.
Заруся́віти, вію, єш, гл. Сделаться русым.
Зару́ти, ру́ю, єш, гл. Зареветь. Заруй, туре, буйний туре, буковинський туре! Федьк. (Ватра, 104). *Зарув австрійський наш орел. Федьк.
Заруча́ння, ня, с. = Зару́чини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається». Грин. III. 470.
Заруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. заручи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Обручать, обручить. А вже ж твою дівчиноньку заручили люде. Чуб. V. 111. 2) Только сов. в. Наставить руки? Пример см. при слове заножи́ти.
Заруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. заручи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Обручаться, обручиться. Галочка заручається, од матінки одрізняється… Од батенька од рідненького до свекорка неймовірненького. Грин. III. 470. 2) Ручаться, поручиться. Константиногр. у.
Зару́чини, чин, ж., мн. 1) Обручение. О. 1862. IV. 6. МУЕ. III. 74. Летім, брацця, на заручини: там Маруся заручається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 127. *2) Сговор, помолвка. Пішов би оце до небожа на заручени, так бо не кликали. Звен. у., с. Пальчик, Ефр.
*Зару́чник, ка, м. Заложник. Сл. Нік.
Зарю́мати, маю, єш, гл. = Зару́мати. Сама сіла задумала, карі очі зарюмала. Мет. 75.
Зарю́мсати, саю, єш, гл. = Зару́мати.
Зарю́мсатися, саюся, єшся, гл. Иметь заплаканные глаза.
Зарябі́ти, бі́ю, єш, гл. Зарябить, запестреть. У Христі… зарябіло у очіх. Мир. Пов. II. 51.
За́ря́д, ду, м. Правление, управление. Желех.
Заря́джувати, джую, єш, сов. в. заряди́ти, джу́, диш, гл. 1) Преимущ. сов. в. Управлять, заведывать. 2) Приправлять, приправить, сдобрить (кушанье, напр., сметаной). Желех. Вх. Зн. 20. 3) — бра́гу. Заваривать, заварить брагу. Брагу зараз зарядили. Мкр. Н. 20. См. Заряжа́ти.
Заряди́ти. См. Заря́джувати и заряжа́ти.
За́рядка, ки, ж. Сметана. Желех. Вх. Зн. 20.
Заряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. заряди́ти, жу́, диш, гл. 1) Заряжать, зарядить. Заряжайте ясне ружжо чорним порошком. Чуб. V. 1011. Узяв джура, та узяв малий пістолі заряжати. Мет. 401. *2) Только сов. в. Повторять многократно одно и то же, все о том же, заладить. Зарядила сорока за Якова. Пир. у., Конон. *3) Происходить чему-либо непрерывно. Оце дощ на цілий тиждень зарядив. Пир. у., Конон.
За́рязь, зі, ж. Раст. Hieracium aurantiacum. Лв. 99.
Зарясні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Густо покрыться плодами, листьями. 2) Переносно: запестреть красивыми одеждами. Пожакуймо заставщину козацьку, — нехай круг нас голота зарясніє. К. ЦН. 223.
Зарято́вувати, вую, єш, сов. в. зарятува́ти, ту́ю, єш, гл. Помогать, помочь, давать, дать помощь в беде, поддержать. Спасибі тобі… шо це ти мене послухав та зарятував. Мнж. 142. Грішми зарятуйте на подушне. О. 1862. IX. 7. Всякого зарятовували, чим хто побідкається. ЗОЮР. II. 285. І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба. Г. Барв. 137.
Зарято́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. зарятува́тися, ту́юся, єшся, гл. Одолжаться, одолжить, получать, получить материальную поддержку, занять. Се я у чоловіка зарятувався, та й оплатив податі. Екатериносл. у.
Заса́да, ди, ж. 1) Основание, основа. 2) Заключение; тюрьма. Десь моя дружина сидить у засаді, сидить у засаді в великій досаді. Чуб. V. 342.
Заса́дець, дця, м. = Заса́дьок. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Заса́дчик, заса́дчичок. Жінка вибере із діжі тісто та маленький засадчичок посадить. ЗОЮР. II. 32.
Заса́джувати, джую, єш, сов. в. засади́ти, джу́, диш, гл. 1) Засажи-
