Запу́кати, каю, єш, гл. Застучать (в дверь).
Запу́куватися, куюся, єшся гл. О цветах: свертываться. Над вечір перед заходом сонця майже усі квітки запукуються, схиляють свої головки додолу. Подольск. г.
*За́пуск, ка, м. Большая прорубь, в которую опускают невод для ловли рыбы под льдом. Харьк. Сл. Яворн. См. Запускна ополонка.
Запу́сканка, ки, ж. Яйцо, из которого сквозь небольшую дырочку выпущено содержимое, а затем скорлупа наполнена смолой или воском; употребляется при игре навби́тки. Черк. у.
Запуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. запусти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скоте). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297. 2) Пускать, пустить в ход. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. № 3114. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонзать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав. Мог. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. Новомоск. у. 5) Запускать, запустить, оставить без присмотра, в небрежении. Одна жінка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині… позасихало тісто. Гринч. I. 77. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. Сим. 217. 6) Тереве́ні запусти́ти. Начать болтать. Ном. № 12968.
За́пуски, ків, м. мн. = II. За́пуст. На запуски як зав'язано. Ном., стр. 282. № 524.
Запускна́ ополо́нка. При ловле рыбы неводом зимою та прорубь, в которую первоначально опускается невод. Вас. 187. Браун. 11.
I. За́пуст, ту, м. 1) Густо выросший лес, густая молодая заросль. Желех. Канев. у. 2) Живая изгородь. Вх. Зн. 20.
II. За́пуст, ту, м., и за́пусти, тів, м. мн. Заговенье. Латин прибрався мов на запуст. Котл. Ен. IV. 24.
Запусти́ти. См. Запуска́ти.
*За́пустний, а, е. Относящийся к заговенью. За́пустна неді́ля. Воскресенье, в которое приходится заговенье. Звен. у. Ефр.
*Запустоші́ти, ші́ю, шіє́ш, гл. Начать пустовать. Желех.
*Запустува́ти, ту́ю, єш, гл. Начать шалить, балагурить. Желех.
Запу́тати(ся), таю(ся), єш(ся), гл. = Заплу́тати, ся.
Запуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. запу́хти, хну, неш, гл. Запухать, запухнуть.
Запу́хлий, а, е. Опухший.
Запха́ти, ся. См. Запиха́ти, ся.
Запхи́кати, каю, єш, гл. Захныкать.
*Запчи́хати, хаю, єш, гл. Зачихать, начать чихать. Понюхав табаки, та як запчихає! Умань. Ефр.
*Зап'яний, а, е и за́п'ятий, а, е. Закрытый, укутанный. Сл. Нік.
Зап'ясти́, ся. См. Запина́ти, ся.
Зап'я́стник, ка, м. Манжета (шерстяная). Вх. Лем. 416.
Зап'ясця́, ці́в, мн. Железные бруски на внутренних сторонах оси.
За́п'я́ток, тку, м. Тыл пятки (в ноге), задник, закаблучье (обуви). НВолын. у. Гол. Од. 15. (Когда явились волки) — Тут вибігло собак з десяток, із хати вийшло душ із п'ять: «Тютю! бери! рви за зап'яток!» Усі гуртом на них кричать. Алв. 78. Ум. Зап'я́точок. Ще й горошок не зійшов, тілько лободочки, витоптала ж черевички, тілько зап'яточки. Чуб. III. 95.
Зарабува́ти, бу́ю, єш, гл. Начать грабить.
*Зара́да, ди, ж. Пособие, помощь, совет. Сл. Нік.
Зара́джувати, джую, джуєш, сов. в. зара́дити, джу, диш, гл. 1) Советовать, помочь советом. Ви нас за те своєю радою зарадите. О. 1861. IV. 31. 2) Пособить, помочь. 3) — чим. Употребить с пользой, дать толк. Літа ж мої молодії, жаль мені за вами, а що ж бо я не уміла зарадити вами. Мл. л. сб. 262.
Зара́ди, нар. Ради, из-за. Треба миритися заради дітей. Г. Барв. 342.
Зара́дитися, джуся, дишся, гл. 1) — кого́. Посоветоваться, попросить совета. Він повинен мене зарадитись. НВолын. у. 2) Помочь себе.
