Словник української мови (1927)/запускати

Запуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. запусти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скоте). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297. 2) Пускать, пустить в ход. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. № 3114. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонзать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав. Мог. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. Новомоск. у. 5) Запускать, запустить, оставить без присмотра, в небрежении. Одна жінка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині… позасихало тісто. Гринч. I. 77. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. Сим. 217. 6) Тереве́ні запусти́ти. Начать болтать. Ном. № 12968.