Занепокоєно озирав раз-по-раз з усіх боків якусь блискучу цяцьку. Л. Янов.
*Занепоко́єння, ня, с. Беспокойство. Сл. Нік.
*Занепоко́ювати, ко́юю, єш, сов. в. занепоко́їти, ко́ю, єш, гл. Беспокоить, обеспокоить. Вигляд Антона занепокоїв Марту. Коцюб.
*Занепоко́юватися, ко́ююся, єшся, сов. в. занепоко́їтися, ко́юся, єшся, гл. Беспокоиться, обеспокоиться. Зажурилась тоді Горпина, навспражки занепокоїлась. Л. Янов.
Занести́, ся. См. Зано́сити, ся.
Занеха́ння, ня, с. Пренебрежение, оставление без внимания, недосмотр, нерадение.
Занеха́ти, ха́ю, єш, гл. Оставить, покинуть, пренебречь. Любив же я дівча змалу, а тепера занехаю, бо вже иншу милу маю. Гринч. III. 681. А я таку занехала матусину волю. Гол. IV. 445. Нещасливе закохання треба занехати. Гол. I. 297.
Занеха́ювати, ха́юю, єш, сов. в. занеха́яти, ха́ю, єш, гл. 1) = Занеха́ти, занедба́ти. Так ти, доню, занехаяла того, що любили? Одвезли дитину да й занехаяли. Не годувала собаки, занехаяла, а він хоч і старий, а все таки поміч дає. Рудч. Ск. I. 13. *2) Запускать, запустить, забросить.
*Занеха́яний, а, е. Запущенный, заброшенный. Занехаяний садок. Черк. у. Занехаяні і обколупані непогодою будинки-кам'яниці. К. (О. 1861. II. 233).
Занехлю́ювати, хлю́юю, єш, сов. в. занехлю́їти, лю́ю, єш, гл. Загрязнять, загрязнить, привести в неряшливый, нечистый вид. К. Кр. 24. Добра хазяйка, — так занехлюїла хату, що сміття по коліна! Гринч.
Зане́хтувати, тую, єш, гл. = Занеха́ювати.
*Занечи́щувати, щую, єш, сов. в. занечища́ти, ща́ю, єш, гл. 1) Загрязнять, делать нечистым. Просимо тут місця не занечищати. Винница. Ефр. 2) Засаривать. Занечищують поле. Сл. Яворн.
*Занечогі́лий, а, е. Пришедший в упадок.
*Занечогі́ти, гі́ю, єш, гл. Придти в упадок. Як тільки ти почуєш, що хто-небудь і де-небудь занечогіє, йди до нього. Гринч. Из у. нар.
Занечу́яти, чу́ю, єш, гл. Потерять слух, оглохнуть.
За́нив, ву, м. То-же, что и толо́ка (пастбище для скота), но находящаяся за полями. Вх. Зн. 19.
Занива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зани́ти, ни́ю, єш, гл. Изнывать, изныть. Ниє, ниє, заниває моє серце без тебе. Мет. 61. Згадаю бога, засумую, подумаю, — заниє серце. К. Псал. 174.
Зани́діти, дію, єш, гл. Зачахнуть.
Зани́зування, ня, с. Способ вышиванья, при котором нитка продевается сквозь полотно постоянно в одном направлении и узор получается с обеих сторон ткани. Вас. 193.
Зани́зувати, зую, єш, гл. Вышивать зани́зування (См.).
Зани́кувати, кую, єш, одн. в. зани́кнути, кну, неш, гл. Заглядывать, заглянуть, зайти, посмотреть. Він уже туди заникнув, у ліс, так і знає, хто там. Черниг. у.
Зани́куватися, куюся, єшся, одн. в. заникну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Як говорить, то все заникується. Харьк.
Зани́ти. См. Занива́ти.
Зани́шкнути, ну, неш, гл. Утихнуть, умолкнуть. Гомоніли, гомоніли, а далі й занишкли. Черк. у. Занишкніть, уха наставляйте і слухайте, що я скажу. Котл. Ен. VI. 14.
Зани́шпорити, рю, риш, гл. Зашарить. Коло дверей щось занишпорило. Мир. Пов. I. 140.
Зани́шпоритися, рюся, ришся, гл. Закопаться, углубиться во что.
Зані́вечити, чу, чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік. Шевч. 415.
Зані́з, но́зу, м. Палка, продеваемая в концы ярма и запирающая шею вола. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 405. Kolb. I. 67. Поробили ярма кленові, поробили занози дубові. Нп. Ум. Зано́зик. Аф. Ув. Занозя́ка. Аф.
Зані́зка, ки, ж. = Зані́з. Угор. Шух. I. 194. Ум. Зані́зочка. Занізочки все мідянії. Гол. II. 17.
Зані́колитися, литься, гл. безл. Сделаться некогда. От ж, бач, матері
