гл. = Замакі́тритися? Чогось мені світ замняхкинився. Подольск. г.
Замо́ва, ви, ж. Заговор, заклинание. Замова від гадюки.
*Замо́вець, вця, м. Заказчик. Киев.
Замо́вини, вин, ж. мн. = Замо́ва. Він каже: я начальства не боюсь. Знає замовини. Г. Барв. 335.
Замо́вити. См. Замовля́ти.
Замовка́ти, ка́ю, єш, сов. в. замо́вкнути и замо́вкти, кну, неш, гл. Замолкать, замолчать, умолкать, умолкнуть, замолкнуть. Не замовкне вовіки твій голос між нашим народом. О. 1861. III. 7. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть. К. Іов. 71
*Замо́влення, ня, с. Заказ. Киев.
Замовля́ння, ня, с. Заговаривание, заговор. Ном., стр. II.
Замовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. замо́вити, влю, виш, гл. 1) Заговаривать, заговорить. Та не замовляйте зуби — не болять. Ном. № 14189. Кров замовляти. Гринч. II. З15. *2) Заказывать, заказать. Киев.
Замовни́й, а́, е́. Заговоренный. Ой у тебе, отамане, замовна рушниця. К. Досв.
*Замо́вник, ка, м. Заказчик. Пр. Пр.
*Замо́вниця, ці, ж. Заказчица. Пр. Пр.
Замо́вчувати, чую, єш, сов. в. замо́вча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Замалчивать, замолчать. Да й усі мовчки замовчали. Макс. (1849). 29. Лучче замовчім, ніж закричім. Ном. 3495. *2) Умолкать, умолчать, умолкнуть. Сл. Нік.
Замога́ти, га́ю, єш, сов. в. замогти́, жу, жеш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолевать, одолеть. Дужчий заміг би багато декого, та се не закон. Каменец. у. 2) Быть в состоянии.
Замоги́льний, а, е. Загробный, замогильный. Прорицає людям божі замогильні тайни. К. Гр. Кв. XXIII.
Замогори́чувати, чую, єш, сов. в. замогори́чити, чу, чиш, гл. Угощать, угостить могарычем, напоить пьяным при сделке. Шух. I. 85.
Замогти́. См. Замога́ти.
Замодлува́ти, лу́ю, єш и замодлюва́ти, лю́ю, єш, гл. У плотников и столяров: примерить, пригнать, размерить. Прилуц. у.
Заможне́нький, а, е. Ум. от замо́жний.
Замо́жний, а, е. Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. II. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49. Ум. Заможне́нький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449.
Замо́жність, ности, ж. Зажиточность, состоятельность. Яка заможність, така й скупость. Ном. № 12089.
Замо́жніти, нію, єш, гл. Разживаться, богатеть.
*Заможня́к, ка́, м. Состоятельный, зажиточный человек. Та ви не дивіться, що обдертий ходить: то замажняк. Киев. Приорка. Ефр.
Замозо́лити, лю, лиш, гл. Заработать тяжелым трудом. Своє замозолене носить людям. Г. Барв. 484.
За́мок, мку, м. За̀мок. К. Досв. 25. Стор. МПр. 61. А на що ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14. Лучче б ти в замку зоставсь з козаками. О. 1861. XI. Кух. 18.
Замо́к, мка́, м. 1) Замок. Вона звірів зачинила у льох за дванадцятеро дверей, за дванадцять замків. Рудч. Ск. II. 70. У гуцулов замок бывает бга́ний, лавча́стий (лавчє́стий), однору́чний, сліпи́й (см.) Шух. I. 93, 94. 2) За́мок. Замок у ружья. Шух. I. 229. 3) При деревянной постройке соединение бревен в замок. Чуб. VII. 388. Шух. I. 90. 4) = Кагане́ць 7. Шух. I. 235. *5) Дверной деревянный засов. Замок — то засув деревяний, щоб-ис хату замкнув, а колодка — то желізна, німецька. Хот. Нік. Ум. Замо́́чок.
Замока́ти, ка́ю, єш, сов. в. замо́кнути и замо́кти, кну, неш, гл. Замокать, замокнуть.
Замокрі́ти, рі́ю, єш, гл. Сделаться мокрым; вспотеть. Аж замокріла йому чуприна од поту.
Замо́кти. См. Замока́ти.
*Замоле́ндати, даю, єш, гл. Замучить. Желех.
Замоли́ти. См. Замо́лювати.
Замоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Начать молиться. Люде, зачувши дзвонів,
