паничу, запорожців були дуже чудні і заміристі, бо народ був з біса хитрий і спритний. Стор. II. 166. *Балакучий, укладливий, заміристй, аж-аж! Крим. *Він парубчина… заміристий, з клепкою в голові. Кон.
Замі́рити, ся. См. Заміря́ти, ся.
*За́мірка, ки, ж. = Замі́р 1.
Замі́рка, ки, ж. Палка с нарезками для измерения жидкости.
Замі́ркуватий, а, е. О хлебном зерне: щуплый, мелкий. Мнж. 180. Але сього року заміркувате жито: таке дрібне, шо не знаю, шо то копа й видасть. Брацл. у. Заміркувата пшениця. Рк. Лев.
Замі́рок, рка, м. Заморыш. Та дитина — замірок. НВолын. у.
*Заміру́ха, хи, ж. Обмирающая, обморочная женщина. Сл. Яворн.
Заміря́ння, ня, с. 1) Намерение. 2) Замахивание, намерение ударить. Ні лайка, ні заміряння Максимове нічого їм не подіяли: він заміриться — утечуть, а там зирк! — уп'ять ідуть і дратують його. Чуб. II. 665.
Заміря́ти, ря́ю, єш, сов. в. замі́рити, рю, риш, гл. 1) = Заміря́тися. Із-під бока шабельку витягає да на тую калиноньку заміряє. Мет. 182. *2) Примерить. Мій хазяїн замірив копили й дав мені шити дві пари чобіт. Васильк. у. Бл. Неч.-Лев.
Заміря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. замі́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Вознамериваться, вознамериться. 2) Замахиваться, замахнуться. Дід підійшов до дуба і вже заміривсь, щоб його рубати. Рудч. Ск. I. 97. Замірься, та не вдарь. Ном. № 3810.
Замі́с, су, м. Количество взятой муки, глины и т. п. для замешиванья. Дає жінці борошно на заміс. Мнж. 132.
Замі́шувати, шую, єш, сов. в. заміси́ти, шу́, сиш, гл. Замешивать, замесить. Замісила яйцем борошно. Рудч. Ск. II. 2. Сватай, синку, і людей питай, чи діжу замісить. Мет. 238.
Замі́сто, за́мі́сть, замі́сць, замі́сь, нар. Вместо. Дала ж мене моя мати заміж за старого і казала шанувати замісто молодого. Чуб. V. 225. Ой не стеле чумак собі постіленьку, а зелену травицю, а у головки замість подушечки кленьчасту важницю. Чуб. V. 1038. Замісць доброго, дрантя продає. Ном. № 10519. Замісь полу помощена велика купа комишу. Рудч. Ск. II. 20.
Замі́стя, тя, с. Загородье, предместье. КС. 1887. VI. 485.
За́місць, замі́сь. 1) См. Замі́сто. *2) С неопр. накл. Вместо того, чтобы. Замісць погодитися в добрий спосіб… волять вони сваритися. Борд.
Замі́ський, а, е. Загородный.
Замі́т, ме́ту, м. = Заме́т.
Замі́та́вка, ки, ж. 1) Половая щетка. Желех. 2) Лопата для горящих углей. Шух. I. 97.
*Заміта́льниця, ці, ж. Метла (механ.). Сл. Дубр.
*Замі́тати, тую, єш, гл. = Заміта́ти.
Заміта́ти, та́ю, єш, сов. в. заме́сти́, мету́, те́ш, гл. Заметать, замести; сметать, смести. Не замітай чужої хижі, — смотри чи твоя заметена. Ном. № 9587. По улиці вітер віє, та сніг замітає. Шевч. 479. Так у тиждень і замело і худобу, і дітей, — єй богу моєму! НВолын. у.
Заміта́тися, та́юся, єшся, сов. в. замести́ся, ту́ся, те́шся, гл. 1) Заметаться, заместися, выметаться, виместися. 2) Переносно: исчезать, исчезнуть, убежать. Скоро сонечко з-за хмари виграло, вони (діти) так і замелись із хати. МВ. (О. 1862. III. 43.).
Замі́тити. См. Заміча́ти.
За́мітка, ки, ж. 1) Заметка. 2) — дава́ти. Давать понять. Кішку б'ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) Бра́ти на замі́тку. Принимать к сведению. *4) Примета. Ще ось яка є замітка; хто б'є на вікні воші, то хатні ангели зараз покидають ту хату. Крим. *5) Заметное дело. Йому не в за́мітку, що… Он и не замечает, что… Ему незаметно, что… Крим.
Замітки́й, а́, е́. Приметный.
Замі́тли́вий, а, е. Наблюдательный. Панич Павлик у нас дуже замітливі. Лохв. у. Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, — мені не минеться. Гринч. III. 311. *Желех.
За́мітник, ка, м. Отрубленный древесный ствол длиною около пяти саж. Шух. I. 183.
