*За́мик, ку, м. 1) Смык, замок. 2) Прикус (зубов). Сл. Нік.
*Замика́льний, а, е. Запирающий, запорный. Желех. Сл. Нік.
Замика́ння, ня, с. 1) Запирание. 2) Заключение (в тюрьму).
Замика́ти, ка́ю, єш, сов. в. замкну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. Зами́каний. Церква замикана. Чуб. III. 40. 2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. МВ. II. 47. 3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. *— мо́ву. Отнимать речь, запечатывать уста. Якась туга стиснула її за серце й замкнула мову. Борд. Замкло їм мову. 4) — гу́бу, уста́. Зажать рот, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Ном. № 6986. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнуло б їй уста. Г. Барв. 378. 5) — о́чі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам. Мл. л. сб. 300.
Замика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. замкну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Запираться, запереться. 2) Заключаться. Який Гнат тихий, а що у йому замикається. Черк. у. Чоловік, здається, нічого собі, але хто-й-зна, що в йому в середині замикається. Рк. Лев.
*Замили́ти, лю́, лиш, гл. Ошибиться. Все так, цілий ґатунок такий, одного слова ви не замилили. Стефаник.
Замили́тися, лю́ся, лишся, гл. = Помили́тися.
Зами́литися, люся, лишся, гл. Покрыться пеной.
*Замилува́ння, ння, ср. (в чому). 1) Увлечение чем. 2) Любование.
Замилува́ти, лу́ю, єш, гл. Полюбить. А мій милий замилував иншу. Вх. Лем. 416.
Замилува́тися, лу́юся, єшся, гл. 1) Залюбоваться. Карпо глянув на тих людей і трохи злякався і здивувався й замилувався: такі вони були високі, рівні, дужі. Левиц. Пов. 354. *2) — в чо́му. Полюбить что-нибудь, облюбовать что-нибудь для себя. Замилувався в політиці. «Рада».
Зами́мрити, рю, риш, гл. Забормотать. Замимрив тихим голосом. О. 1861. IV. 41.
Замина́ти, на́ю, єш, сов. в. замня́ти и зам'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) О кушаньях: заправлять, заправить, напр., растертым пшеном. Замняти борщ. 2) — розмо́ву. Заминать разговор. Почала заминати розмову. Левиц. Пов. 316.
Замина́ха, хи, ж. = Лемі́шка.
Зами́нка, ки, ж. 1) Мука или отруби, разведенные с водой для корма домашних животных. Вх. Зн. 19. Желех. 2) = Замня́ток. Вх. Зн. 19.
*Замира́ти = Заміра́ти.
*Замире́нець, нця, м. Примиренец. Пр. Пр.
Зами́ре́ння, ня, с. Примирение. Скоро після сього письма почули і про замирення. Стор. II. 85.
Замири́ти, рю́, риш, гл. 1) Заключить мир, примириться. Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума. 2) — кого́. Помирить. Замирив він їх. Змиев. у. *3) Усмирить, успокоить.
*Зами́рник, ка, м. Примиренец. Сл. Нік.
*Зами́рницький, а, е. Примиренческий. Замирницька політика. Пр. Пр. 1925.
*Зами́рювати, рюю, єш, гл. Усмирять, успокаивать. Херс.
Зами́ршавий, а, е = Ми́ршавий. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
*Зами́ршавіти, вію, єш, гл. Запаршиветь (перен.).
*За́мисел, слу, м. = За́мисл.
Зами́скрити, рю, риш, гл. = Зами́мрити.
За́мисл, лу, м. Намерение, умысл, замысл. Луччий розмисл, як замисл. Ном. № 5835.
*Зами́слений, а, е. Задумчивый, задумавшийся. Коцюб.
Зами́слити. См. Замишля́ти.
Зами́слитися, слюся, лишся, гл. Задуматься. Замислився козак, і йому досталось покрутити вуса. Стор. I. 36.
